На Чернігівщині живуть паперові оси

Таку незвичну назву ці оси отримали через унікальний спосіб будівництва гнізд: вони пережовують волокна деревини, змочують їх своєю слиною, утворюючи т. ч. матеріал, що візуально й за властивостями дуже схожий на сірий цупкий папір - картон. Їх стільники у вигляді перевернутих парасольок можна побачити практично будь-де: під дахами, на горищах житлових будинків, дач та ін. господарських споруд, можуть бути вони і в густих кущах, у дуплах дерев, у норах гризунів, у старих пнях,  у різних ущелинах і ще у багатьох незвичних, здавалось би, місцях (зустрічали їх «будинки» і у поштових скриньках, і навіть у консервних бляшанках).

Паперові оси або їх ще називають громадськими, -  живуть колоніями, що налічують від десятків до декількох тисяч особин. Сім’я ос має самку (матку, царицю) та робочих ос, які «опікуються» царицею, підростаючим поколінням, благоустроєм та захистом гнізда. Дорослі оси харчуються, в основному, вуглеводною їжею: рослинними соками, нектаром. А ось їх личинки ще ті всеїдні  ненажери і для розвитку їм життєво необхідний чистий білок.

І саме для того, аби їх вигодувати, робочі оси шукають білкову їжу будь-де – від маленьких комах, гусені та ін. личинок або  «без запрошення та докорів сумління»  злітаються на людські пікніки з шашликами та у прямому сенсі вигризають потужними щелепами шматочки м'яса, пережовують їх прямо на місці, за столом. Однак проковтнути цю масу оса фізіологічно не може, а із м’яса формує щільну вологу кульку — своєрідну «котлету», яку несе до гнізда. Там вже  чекають голодні личинки, які після з’їдання цієї «котлети» виділяють краплі спеціальної солодкої рідини, багаті на амінокислоти. Цю рідину доросла оса з’їдає  і використовує її як «паливо» для польотів.

Тривалість життя ос коливається від декількох тижнів до року в залежності від їх ролі в колонії. Матка (королева) живе найдовше — близько 1 року. Вона народжується наприкінці літа, восени спарюється і єдина з усієї колонії переживає зиму в стані сплячки. Навесні вона створює нове гніздо, відкладає яйця і живе до наступної осені, поки не підросте нова генерація королев. Робочі оси живуть усього від 2 до 4 тижнів (іноді до 2 місяців у першій половині літа). Вони буквально «згорають» на роботі: постійно літають, шукають їжу для личинок,  будують гніздо та захищають колонію. З настанням перших нічних заморозків восени всі робочі оси гинуть. Трутні (самці) також живуть дуже мало — від декількох тижнів до кількох місяців. Вони з'являються в гнізді лише наприкінці літа з однією метою — запліднити молодих маток. Одразу після спарювання (або з першими похолоданнями) вони теж гинуть.

Тобто, кожне окреме осине гніздо як єдиний організм існує лише один теплий сезон (з квітня по жовтень).

Попри їх надокучливість та сприйняття їх як певну загрозу за їх можливість ужалити, паперові оси є  важливим ланцюжком у природній регуляції чисельності шкідників, адже для вигодовування потомства вони «перемелюють» велику кількість  попелиць, гусені, личинок різних жуків, мух, комарів, ін. дрібних комах, багато з яких можуть  переносити хвороби. Виконують ще одну важливу для нас і довкілля функцію: як і бджоли,  вони також  запилюють як дикорослі рослини, так і культурні насадження, адже харчуються переважно нектаром квітів.

У свою чергу самі паперові оси та їхні личинки є важливою ланкою в харчовому ланцюжку, адже   ними живляться багато видів птахів і дрібних тварин.

За матеріалами dezsnab.com.ua, natran.com, bhpestcontrol.com, life.pravda.com.ua, wikipedia