Головна/Новини/Маловідома Чернігівщина: Максаківський монастир

Маловідома Чернігівщина: Максаківський монастир

Колишній оборонний православний монастир знаходився у с. Максаки, на Чернігівщині.

Монастир розташований на лівому березі Старої Десни, у яку впадає річка Лош. У давнину тут було домонгольське городище. Неподалік - один із задеснянських хуторів. Кажуть, колись давно Десна розливалася настільки широко, що обитель перетворювалася на острів-фортецю. Максаківський Спасо-Преображенський монастир - це унікальний об'єкт Сіверщини. Він був місцем декількох історичних подій й серцем релігійно-культурного, торговельного та військового життя регіону. За тутешніми переказами, Богдан Хмельницький загубив поблизу свою булаву, а один із ченців - сховав незліченні скарби. Що з цього правда, а що вигадка - історія приховала. За переказами монастир був створений ченцями у XVI столітті, в розбудові якого сприяв Адам Кисель відомий діяч того часу. На той час монастир був православним, що робило його унікальним, тоді як більшість інших стали уніатськими. Життя монастирського містечка поступово втягнулося в економічне середовище регіону - за ним було закріплено сусідні села Пагорби, Ядутин, Прачі, Високе, Красностав, Максаки, отримавши також визнання в релігійній сфері - 1776 року обитель стала притулком колишнього патріарха Константинополя Серафима ІІ. З'явилася велика бібліотека. Історики мають у своєму розпорядженні різні документи, які докладно розповідають про життя і традиції того часу. Це і гетьманські універсали, що підтверджують права монастиря, і грошові розписки селян, і купчі заможних міщан. 1820 року у монастирі сталася велика пожежа. Внаслідок відновлювальних робіт собор позбувся барокових бань, отримавши нові, у стилі класицизму. Також до собору з західного боку було прибудовано притвор. Так після пожежі та відновлення монастиря обитель змінила свій статус, а саме з 1829 року монастир став жіночим і діяв під назвою: Максаківський Свято-Троїцький монастир. У 1920-х рр. монастир закрили. 1922 року Сосницьке управління народної освіти видало розпорядження про взяття на облік і під охорону художньо-історичних цінностей обителі. Однак це не врятувало пам'ятки: протягом 1930-1950-х рр. більшість споруд - собор, трапезна церква - були сильно зруйновані. До сьогодні збереглися лише залишки оборонних мурів, будинок ігумені та корпуси келій, а також дзвіниця без завершення. Дзвіниця. Це те, що нині приваблює туриста. Це одна (а можливо, і єдина) з найстаріших дзвіниць Лівобережжя. За підрахунками фахівців, вона була побудована в 60-70 рр. XVII століття. Пізніше її перебудовували кілька разів - міняли верхній ярус і добудовували нове підбання з куполом. Нині дзвіниці бракує одного поверху. Цікаво, що фортечні мури були побудовані пізніше і зв'язки із дзвіницею у них немає. Ще одна особливість кріпосної стіни - відсутність кутових веж. Цікавий факт:У монастирі знайшов свій останній прихисток (і скоріше за всього закінчив свій земний шлях) менський сотник - Гнат Васильович Сахновський.
  • Прокоментувати:

    Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається

    Про сайт

    На сайті «Чернігівщина туристична» Ви зможете знайти всю необхідну інформацію про туристичну інфраструктуру Чернігівщини, а саме: інформацію про пам’ятки та визначні місця, про роботу музейних установ, театрів, про заклади розміщення (готелі, мотелі, хостели, бази відпочинку, сільські садиби, санаторії), харчування (кафе, бари, ресторани), відпочинку та дозвілля (тансхоли, караоке – центри, розважальні та туристично – готельні комплекси). 

    Контакти

    Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації

    14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 70
    +38 (0462) 676263
    dep@cult.gov.ua

    Мапа сайту