Як зробити із хутора відомий туристичний об’єкт не лише в Україні, а й поза її межами?

Про це може багато розповісти власник «Соколиного хутора», один із фундаторів розвитку сільського зеленого туризму на Чернігівщині Микола Череп.

Разом з родиною вони вже 20 років приймають гостей, які приїздять у Петрушівку поринути у часи козаччини. Були тут туристи не лише з Європи, а й з Австралії та Індії. Багато з них вперше познайомилися з українськими традиціями саме тут, де можна пожити в 175-літній садибі та власноруч викарбувати монету-оберіг. А все починалося з однієї родинної хати, що стоїть на колишніх землях гетьмана Івана Мазепи.

Але в першу чергу, щоб досягти успіху, потрібно бути патріотом, — переконаний Микола Череп.

— Скільки років уже приймає гостей «Соколиний хутір»? З чого все починалося?

Вже більше 20 років. Почали ми наприкінці 1998 року, а перші туристи приїхали у 2000-му.

Спершу ми з дружиною довго думали, аналізували те, що хутір розташований біля таких історичних об’єктів як Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» та Тростянецький дендропарк — маєток Івана Скоропадського. Отже, добре вписується у цей туристичний маршрут. Зрозуміли, що тут є перспектива, бо хутір — це ще й землі, що належали Генеральній канцелярії гетьмана Івана Мазепи. Так виникла ідея розпочати з будинку, що історично належав ще моїм прапрадідам, які працювали в Качанівці. До речі, один із них зображений на картині Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султанові».

Отже, почали з власного родинного будинку. У селі когось забирали діти до міста, хтось помирав, то ми купували порожні хати. І так через 12 років постав справжній хутір на околиці села в мальовничій місцевості, яку можна розділити на два рівні. Перший – це гостьові оселі, що виходять прямо на річку Смош. Другий – господарські будівлі, музеї, Художня картинна галерея імені Тараса Шевченка, майдан, де приймаємо гостей і проходить кінно-лучне шоу.

Повну версію статті читайте за посиланням.