Це була одна з перших палацових садиб на Лівобережній Україні в ХVІІІ ст., заснована графом Петром Рум'янцевим-Задунайським. Будівництво маєтку почалося в 1770-х роках, з кожним наступним власником він зазнавав перебудови та реконструкції, загалом налічується щонайменше 5 будівельних циклів.

 
Найбільшу славу цьому місцю принесли поміщики Тарновські, що володіли маєтком понад 70 років. За цей час Качанівка перетворилася у своєрідний мистецький осередок, сюди приїздили Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Микола Гоголь. Саме тут Ілля Рєпін допрацьовував свою відому картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану», змальовуючи козацьку зброю з приватної колекції Тарновського. В Качанівці Михайло Глінка працював над оперою «Руслан та Людмила» та навіть присвятив Тарновському кантату «Гімн господарю».

Сучасного вигляду палац набув вже за останнього власника – цукрового бізнесмена Павла Харитоненка, який значною мірою добудував палац, провів до маєтку електрику й телефон. До речі, один з цукрових заводів, що належали Харитоненку, знаходився в сусідньому селі Парафіївці. На жаль, нещодавно почали зносити старовинні будівлі заводу, але деякі ще можна побачити дорогою до Качанівки.

Всередині відкрито кілька залів із експозиціями старовинних речей тих часів. На деяких картинах можна розгледіти оригінальні інтер'єри палацу – зараз вони виглядають скромніше, адже за радянських часів тут була дитяча комуна, в період війни – шпиталь, а потім приміщення використовувалися для оздоровчого комплексу. Тож «буржуазні» прикраси, як-то ліпнина чи розписи, просто зникли з інтер'єру.

За матеріалами сайту veterdoit.com