Належав до козацько – старшинського роду. Хоча деякі дослідники віднайшли балтійські та навіть грецькі чи іспанські коріння.

Його батько, ічнянський сотенний отаман, побачивши певні здібності до малювання у сина, відправив його на навчання до Петербурзької Академії мистецтв. Іван Мартос, закінчивши цю академію, отримав Велику золоту медаль та шість років стажувався за кордоном, удосконалюючи свою майстерність монументалізму.

 м. Ічня

Виїхавши з Ічні в дитячому віці, він більше ніколи не бував на батьківщині, хоча постійно цікавився і справами в України, і в своєму рідному містечку. Шедеври, автором яких є Іван Мартос, крім Одеси, красуються і в Херсоні (пам’ятник Потьомкіну, сучасна імітація), і в Батурині (графові Г.Розумовському у Воскресенській церкві).

Він є автором пам’ятників Румянцеву-Задунайському в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, І.Висоцькому на кладовищі Видубицького Свято-Михайлівського монастиря в Києві, які, на жаль, до сьогодні в оригіналі не збереглися. Багато його скульптур і в Росії, наприклад, Мініну і Пожарському на Червоній площі в Москві та в інших містах.

Чернігівщина вражає.

Пам'ятник Дюку де Рішельє в Одесі.