Як на Чернігівщині з'явилось місто, яке адміністративно підпорядковане іншій області

Мова про м. Славутич -  наймолодше місто України та останнє, яке було побудоване за часів радсоюзу. За міжнародно – правовим визначенням його називають анклавом. Нагадаємо: анклав – це - територія (або частина однієї держави), яка з усіх боків повністю оточена сухопутною територією іншої держави. У нашому випадку це скоріш адміністративний чи внутрішньодержавний анклав чи ще подібні територіальні особливості інколи називають напіванклавами, якщо це стосується  адміністративно-територіальних одиниць у складі держави. Хоча деякі джерела цей географічний феномен називають  адміністративним ексклавом (або внутрішньодержавним ексклавом) чи ексклавом Київської області, розташованим всередині іншої (у нашому випадку – Чернігівської) області України. За визначенням  - ексклав – це несуверенний регіон, відокремлений від основної території країни і оточений однією або кількома державами. Ексклав може бути анклавом щодо держави з якою межує, також він є ексклавом щодо основної території країни. Проте  - все це теоретичні питання. Напевно, для широкого загалу не так і важливо як з точки зору адміністративного устрою України називають м. Славутич – анклав, напіванклав чи адміністративний ексклав по відношенню до Чернігівської області, однак як так сталось, що на території нинішньої Любецької громади Чернігівського району з’явилось місто із «київською пропискою»?

Багатьом відомо, шо Славутич був побудований після аварії на Чорнобильській АЕС як місто – супутник станції для розселення працівників, які забезпечували б її обслуговування. Розглядалось декілька варіантів  побудови такого міста у т.ч. й у Київській та Житомирській областях, проте зупинились саме на цій локації на території Чернігівської області, адже це була територія вже відносного безпечного перебування від зони відчуження і разом з тим знаходилась у зручній близькості від самої атомної станції: по «прямій» відстань до станції була трохи менше 80 км. І що важливо -  на цьому місці  вже була залізнична колія (на поч. ХХ ст. тут проходила зал.гілка «Чернігів –Овруч», а з 1940-х рр.  – залізничний роз’їзд «Нерафа». Про Нерафу  - більше за посиланнямhttps://chernihivregion.travel/blog/na-cernigivsini-isnuvala-nerafa).  Сама атомна станція знаходилась в адміністративному підпорядкуванні Київської області, адже була збудована на території Вишгодського (колишнього Чорнобильського) району саме Київської області. Відповідно, щоб уникнути якихось міжобласних «непорозумінь» та юридичних, фінансових й інших колізій, - було прийнято рішення тодішньою владою УРСР забрати з Чернігівщини територію 7, 5 кв. км та доєднати її до Київської області.  Так і з’явився у 1986 р. на території Чернігівщини анклав/напіванклав/адмінексклав, який юридично та адміністративно був підпорядкований сусідній області. Без сумніву, цей факт є одним із цікавих географічних нюансів України: фактично, знаходячись на території Чернігівщини,  рухаючись дорогами саме чернігівського підпорядкування, можна «несподівано» опинитися в Київській області та проїхати декілька км її дорогами і знову виїхати на «чернігівські шляхи». До того ж це не єдина особливість цього адмінутворення на території Чернігівщини. Вище згадувалось про залізничну гілку «Чернігів –Овруч» та роз’їзд «Нерафа», то ж  коли було вирішено будувати місто-супутник ЧАЕС у Чернігівській області, цю лінію «вдосконалили» і добудували пряму інфраструктурну гілку безпосередньо до проммайданчика станції через територію недружньої зараз для нас рб. наприкінці 1980-х рр.  Т.ч. час руху від ЧАЕС до Славутича і, зрозуміло, в зворотному напрямі, значно скорочувався. Потяг рухався територією Чернігівської, Київської та Гомельської (20 км)  областей,  долав всю цю відстань за 45 хв. І це було значно швидше а ніж автотранспортом, адже не потрібно об'їздити територію білорусі, яка заходить дещо клином (на карті це добре видно) між Київською та Чернігівською областями. Були три електрички зранку, і три — увечері. Прикордонного контролю не було, як і зупинок по дорозі. Тепер такий маршрут відсутній і працівники працюють вахтовим методом та пересуваються виключно територією України. Це звичайно, довше.

І ще одна особливість цього анклаву на Чернігівщині: до появи Славутича на території сучасної Чернігівщини подібних адміністративних утворень не існувало. До слова й на території нашої держави подібних географічних «аномалій» всього декілька.

 За матеріалами wikipedia, suspilne.media, e-slavutych.gov.ua