Явище «сором’язливості крон» притаманне для Чернігівщини?

19.03.2025
1984
4
2416
Явище «сором’язливості крон» притаманне  для Чернігівщини?

Напевно, багато хто звертав увагу на те, що якими б густими не були ліси, - верхівки-крони дерев не переплітаються та не торкаються одна одної і мають проміжки між собою. Цей феномен, як правило, спостерігається у дерев одного виду, проте зафіксовані випадки між деревами різних видів. Зрозуміло, що це не просто так, - у природі все має своє значення і кожен елемент виконує свою роль у формуванні лісової екосистеми. 

Це явище вивчають науковці з різних країн світу вже понад 100 років і навіть дали йому романтичну назву – «сором’язливість крон». Проте й досі не визначились з остаточною версією  - чому відбувається саме так. Деякі з версій виглядають доволі незвично і подекуди навіть трохи містично та загадково. Судіть самі. Однією з причин цього явища деякі науковці називають вплив вітру: коли гілки труться одна об одну,  втрачають чутливі пагони, т.ч. створюючи природні «прогалини» між деревами. Навіть легке тертя з часом може визначати контури крон, немов вирізаючи їх у просторі. 

Ще одна з причин, яка може пояснювати це явище, - сонячне світло. Дерева можуть «відчувати» близькість сусідів завдяки світлочутливим білкам, які реагують на червоне та дальнє червоне світло, допомагаючи деревам визначати, наскільки близько розташовані сусіди. І це допомагає визначати наявність затінення і регулювати ріст гілок, щоб уникнути боротьби за сонячне світло та економити енергію. 

Декотрі вчені зазначають, що у кожному лісі  є свої «правила», де гілки дерев утворюють  таку собі «мозаїку», кожне дерево формує акуратні межі своєї крони, залишаючи простір для смужок світла, що допомагає збереженню енергії. І ці ж «доріжки світла» потрапляють на землю, що сприяє росту підліску і підтримці екосистеми. Ще одна з гіпотез пояснює, що  наявність цих проміжків обмежує  поширення комах-шкідників і хвороб, створюючи природний захист для дерев. 

Науковці підмітили одну загальну особливість: широколистяні дерева формують більші проміжки, ніж хвойні. Тонші стовбури більш схильні до розхитування, що збільшує контакт із сусідніми деревами та призводить до частішого обламування гілок. З роками повторювані удари змушують крони ніби «відступати» одна від одної. Деякі вчені навіть припускають, що хімічні сигнали можуть також впливати на це явище. А можливо сукупність цих та інших гіпотез і є поясненням цього загадкового та водночас дивовижного явища.

За матеріалами tsn.ua, wikipedia, newsyou.info

Фото ілюстративні: мережа інтернет

Відгуки Відгуки про організатора 0

Залиште свій відгук