Хороший друг знає найгірші історії з твого життя, а найкращий друг проживає їх разом з тобою

Козак то славний воїн, еге ж? Стільки відваги, хоробрості та сили… А як щодо того, що ховається за лаштунками великих битв, козацьких клейнод та жалючих втрат?     

Тріск вогнища, тихе пирхання коней, безмежний степ, задумливий козак із люлькою на тлі куреня – ну справжній батальний герой митця. У такій атмосфері й застав я Степана Подобайла у ту ніч, 1654 року. Подобайлочи Пободайло - не один був глек побитий та ніс розбитий за те прізвище. Визнаю Подобайло мені здається вельми добрішим. Вбраний був просто як і селянський люд, хоч і полковник за статусом. Відповідав так само невимушено й відверто, умів я в душу проникати що тут скажеш.  

- У моєму житті є багато вчинків, якими я не пишаюсь та став на шлях козачий по справедливості, хоч і був у загоні драгунів Речі Посполитої. Не зміг знести свавілля польської шляхти та й приєднався до війська Богдана Хмельницького. Тут і зійшлися мої шляхи з Мартином. Мартином Небабою. Він - полковник, я - його помічник. У вічі казали, що то все через мою хоробрість, а за спиною - то хтозна, та я не волів би і так вважати. Так чи інакше і добрі, і погані години проживали разом з полковником. 

Степан зняв свого череса з невиразною у тіні вогнища клямрою та продовжив:

- Мене надихали кмітливість та відвага Мартина у битвах, я й собі хотів чогось трофейного, гідного поваги. Запальний, прагнув подвигів та обернулось все не так… не до ладу. Поїхав я з послами до князя польського Януша лист від Хмельницького передати, щоб війну припинити. Та не послухав той мене, затримав наші полки, то й не зміг я попередити Небабупро підступ князя. А як тільки звільнився, військо наше вже було розбите. Довелося на захист Чернігова ставати, там і дійшла звістка про героїчну смерть козака Мартина Небаби під Ріпками. Довго ще говорили про те, як поранений у ліву руку козак відбивався правою своєю до останнього подиху.

Вогонь малював образи в домішку з уявою.

- Одне розганяє сум – похований був з почестями, хоч і рукою ворога. Відтоді б’юсь я за брата, нема віри ворогу. 

Що сказати очам, які кожного дня стрічають смерть та знають хоробрість на смак, а силу на дотик?

- Час на бокову, ще один героїчний день обіцяє бути.

Загасив вогнище та й ліг. А назавтра і поліг, бо козака чекала битва. Остання. 

Козацька доля непроста, а слава вічна. Навдивовижу розуміти як легко запам’ятати історію – вона однакова! Щоправда, з обличчями складніше – кожне унікальне. 

Що відвідати?

- Троїцько-Іллінський монастир (м. Чернігів) – місце спочинку чернігівського полковника Подобайла;

Місця козацької слави: 

- місто Прилуки – дізнайтеся про історію Прилуцького козацького полку у місцевому краєзнавчому музеї, відвідайте полкову скарбницю початку 18 століття та Спасо-Преображенський собор, побудований у стилі козацького бароко;

- місто Ніжин – відоме Чорною Радою, також є собор часів козацтва;

- селище Козелець – зберігає унікальну будівлю полкової канцелярії Київського полку середини 18 століття, а також розповість вам про знамениту родину Розумовських;

- Селище Седнів – обитель козацького роду Лизогубів 17-20 століття;

-  Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» - як найкраще репрезентує козацьку добу на Чернігівщині.

Розмальовка для дітей: