Карикатура уродженця Чернігівщини «Гітлер пропонує свою парасольку Чемберлену, Деладьє та Муссоліні» (1938р.)
присвячена тогочасній агресивній політиці та поділу сфер впливу на світовій мапі майже 90 років тому. Її автор – Олександр Савченко-Більський, уродженець с. Олишівка (Чернігівський район). Тема цієї політичної карикатури, на жаль, актуальна й досі, направду кривавий парасолькотримач інший….
Олександр Савченко-Більський, виходець із старовинного козацько-старшинського роду – талановитий український художник, графік, дизайнер, іконописець, громадський діяч, популяризатор української історії та мистецтва за кордоном, напевно, більше відомий у зарубіжжі, а ніж на Батьківщині, адже за часів рад.союзу його ім’я, як й імена багатьох інших талановитих українців, які впливали на створення та формування європейської культури ХХ ст., - свідомо не згадували, вони були практично невідомі в Україні.
Так сталось, що ще замолоду - дев’ятнадцятирічним парубком - Олександр Савченко-Більський був вимушений покинути Україну і сподівався, що не надовго, адже мав надію, що комуністи довго не втримаються і він зможе повернутись на Батьківщину. Проте це «ненадовго» розтягнулось на все життя за кордоном майже протягом всього ХХ ст. (1099-1991 – роки його життя). Спочатку він потрапив до Туреччини, де йому довелось важко працювати протягом декількох років. У 1923 р. зміг переїхати до Франції, де на нього чекала також виснажлива робота на будівництві, згодом – на залізниці, щоб якось заробити кошти на своє існування. Однак попри втому та безгрошів’я бажання творити-малювати було постійно. Олександр брався за різні замовлення: це і створення логотипів та інших оздоблень виробів різних торгових марок (від виробників солодощів до оформлення платівок), і виготовлення листівок до свят та з архітектурними пам’ятками, з відомими історичними постатями на замовлення бельгійських, французьких та українських видавництв, і створення ескізів як самого посуду, так і орнаментів для його декорації. Для підприємств, які виготовляли вироби зі шкіри - створював проєкти орнаментів для рельєфного витискування на альбомах, обгортках коштовних книжок, жіночих сумочках. Ще – також на замовлення, - промальовував герби українських міст і сіл, зокрема і Чернігова, ілюстровані картки з історичними сюжетами та багато іншого. Співпрацював з українськими періодичними виданнями у Франції, такими як «Українське слово», «Тризуб», «До зброї» та ін., через які поширювали у французькому суспільстві правдиву інформацію про Україну. Входив до т. зв. Паризької групи українських мистців і встигав виставляти деякі свої роботи на художніх виставках, наприклад, Монпарнасу, Пікаділлі та ін. Окрема сторінка його творчості – створення іконостасів для українських церков у Франції (для собору святого Володимира Великого у Парижі та для храму у місті Шалетт-Везін). Деякі з його ікон були вивезені до Італії та прикрасили іконостас храму святих Сергія і Вакха та Жировицької Богородиці в Римі.
Бажання побувати на Батьківщині здійснилось тільки у 1983 р., коли Олександрові Васильовичу виповнилось 83 роки. Тоді він разом із донькою та онуками були у турподорожі Україною із чітким маршрутом, порушувати який тоді не можна було, як не можна було подорожувати за власним бажанням. Тоді туристами, особливо закордонними дуже сильно «опікувались» відповідні служби, начебто з міркувань безпеки, проте насправді – аби чогось зайвого і головне того, що показує рад.союз у недостойному вигляді, не побачили і відповідно потім не розповсюдили за кордоном. Чернігівщину сім’я О.В. Савченко_Більського разом з іншою групою проїжджали транзитом – без зупинки. Однак діти дуже просилися вийти на 5 хв., бо дуже було треба, і автобус були вимушені зупинити: так О. В. Савченко-Більський побачив дорогу у бік його рідної Олишівки. Проте потрапити туди так і не зміг. Саме тоді він вирішив, що передасть свої роботи Чернігівському обласному художньому музею і через свою творчість таки повернеться додому. Так у колекції цього закладу з’явилось 200 його графічних робіт та 2 живописи, які згодом музею передала його донька - Ірен Годійо. І це єдина колекція робіт художника Олександра Савченка-Більського в Україні.
Доля йому відміряла майже століття земного життя - помер Олександр Васильович Савченко-Більський у віці 91 року (1991 р.) та похований у Братській могилі вояків і діячів УНР, що знаходиться в Шалетт-Везін. Так він заповідав і постійно всім нагадував, що він – українець. І був впевнений, що Україна колись буде вільною.
Розповідаючи про музейні заклади, постійно наголошуємо: всі вони, у т.ч. й Чернігівський обласний художній музей, працюють у режимі воєнного стану. Тому про їх відвідання краще домовитися завчасно. Довідки за тел. : (050) 722-19-11, (046) 267-67-15
Однак треба зазначити, що саме ці роботи нашого талановитого земляка для огляду наразі недоступні (експонати основного фонду знаходяться у відповідних місцях зберігання з метою збереження колекцій). Проте каталог основних робіт Олександра Васильовича Савченка-Більського із колекції музею можна побачити за посиланням
За матеріалами Альбому-каталогу творів Олександра Савченка-Більського у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана «Олександр Савченко-Більський. Чернігівський слід на паризькому Монпарнасі»
Окрема подяка Олені Луцко, кореспондентці української служби Бі-Бі-Сі на Балканах (2009-2014), яка періодично висвітлювала на ресурсах служби історії видатних діячів Чернігівщини для зарубіжного читача. Бо як зазначав голова Об'єднання українців Франції Богдан Білогоцький: «Загалом у Франції все, що стосується України, зафарбоване московською пропагандою. Інформація не надійна або відверта дезінформація, не говорячи вже про численні фейки. Намагаємось донести українську дійсність, стерти всі історичні кліше».
