Комаха – сидячий паразит, завдяки якій з’явилась назва літнього місяця

А ще - у середньовіччі, щоб отримати яскраво-червону фарбу, цих комах за допомогою жорсткої щітки чи леза згрібали з коріння трав’янистих рослин, бо саме на коріннях вони паразитували, далі – їх висушували, перемелювали, проводили іншу обробку та отримували таким чином барвник під назвою кармін/кошеніль. І важливо – тільки самиці, як їх називали жіночі черви, коли досягали зрілості, - могли продукувати кислоту, з якої потім готувався цей барвник. Цей барвник у багатьох народів мав ще назву -  «кров святого Іоанна», адже саме дозрівання личинки червеця польського (кошенілі польської), а мова якраз про нього, - припадало на кінець першого літнього місяця, коли відзначають   день святого Іоанна Хрестителя. У середньому з кожної рослини збиралось близько десяти комах. І треба було вирвати з корінням чимало рослин, аби отримати необхідну кількість комах. Тим більше, що не на кожній рослині були ці шкідники, а на тих, де була характерна піна, що вказувала на присутність червеця.

У минулі століття багато земельних ділянок культивувалися для того, щоб компенсувати високий рівень знищення рослин. Більше того, у середньовіччі та пізніше цей барвник був одним з головних товарів експорту з України, а ще з Польщі та Литви до південної Німеччини, північної Італії, Франції, Англії, Османської імперії та Вірменії. Така торгівля була прибутковим бізнесом і сягала практично промислових масштабів: у сер. ХVІ ст. близько 30 тон барвника продали лише в Познані (Польща).

Готовий барвник використовували для фарбування тканин - шовку, вовни, бавовни чи льону. Для прикладу: процес фарбування потребував приблизно 180—250 г барвника на кілограм шовку, 50 г -  на кілограм вовни. Також ним нерідко користувались і при фарбуванні яєць на Великдень.

У наші часи цей барвник також існує і має своє маркування – Е 120, проте, на різних харчових продуктах його можна зустріти вкрай рідно із зрозумілих причин: він доволі дорогий у видобуванні. Тому у харчовій промисловості використовують азобарвник (синтетичного походження) із маркуванням Е 122. Проте якщо у маркуванні зустрінете саме Е120, то пам’ятайте – це натуральний барвник.

Стосовно зв'язку між назвою першого літнього місяця і цією комахою, то  офіційно він зафіксований у фундаментальному «Словарі української мови» Бориса Грінченка (1907–1909 рр.) та більш пізніх академічних етимологічних словниках. Там зазначено, що праслов'янське чьрвенъ походить від чьрвь (черв'як) — народної назви личинок кошенілі, які масово збирали на початку літа. Ще до цього, у  давньоруських писемних пам'ятках перший місяць літа найчастіше фіксували під народною назвою ізок (що означало «коник-цвіркун»). Існували також інші народні назви місяця: полудень, рум'янець, різноцвіт, сінокісник, світозар, сонцекрес, кресень, кресник (можливо, через запалювання вогнищ у Купальську ніч), а також: ґедзень/кедзень, кездень, бездень/біздень (від значної кількості ґедзів), гнилець, гнилень (пора косовиці і дощів, від яких гнило сіно).Проте паралельно, починаючи з X–XI століть, у богослужбових книгах та збірниках згадується назва першого літнього місяця, пов'язана із червцем. І вже у писемних джерелах XVI—XVII ст. назва фіксується у звичному для нас значенні «червень»— як шостий місяць року. На такий же зв’язок у своїх дослідженнях вказують і відомі українські етнографи Василь Скуратівський, Володимир Шухевич та ін.

Співзвучні назви побутують у польській (czerwiec), кашубській (czerwinc), білоруській (чэрвень) та чеській (červen) мовах. Треба зазначити, що подібні назви у чеській (červenec) та церковнослов'янській (чрьвень) мовах має липень.

За матеріалами lb.ua, uhtrade.com.ua, vseosvita.ua, xmilnuk.vn.ua, wikipedia