Любов – це мистецтво допомагати природі
Кажуть, з природою, як і з коханою людиною, потрібно бути наодинці. Одначе сьогоднішній герой історії, хоч і був неприхованим шанувальником природи, та любив і компанії приємні.
Іван Скоропадський – людина витонченої душі. Кожен, хто прибував на гостину, неодмінно розумів – парк був його найбільшою втіхою.
З маєтку відносилися вітром у гущину соснових гілок уривки розмов іноземними мовами, звуки фортепіано, живий сміх та пахощі обіду, що обривалися як тільки змішувалися з хвоєю. Маєток Скоропадського був старий, однак зведений з чудового дуба. Мав ще чотири кам’яні прибудови, так звані флігелі, де, зазвичай, і зупинялися гості, серед яких нерідко зустрічалися митці та актори. Також знаними відвідувачами були сусіди Галаган і Тарновський та цього дня серед гостей їх не було.
На стільці в кутку кімнати на тлі портрета гетьмана Мазепи, сидів Скоропадський. Після повернення з Паризької мандрівки, він щедро ділився враженнями зі всіма охочими та не дуже:
- А що, Іване Михайловичу, не гірший наш парк за європейські? Ви ж бачили їх перебачили, впевнений. – Відізвався поміщик з рясною посмішкою з-під правильно вигнутих вус, точно бувалий гість та добрий приятель хазяїна.
- Аж ніяк, попрошу, у нас свій ландшафт буде. Насиплю гори. Нові сорти екзотики вже добре прижилися, місцями під два метри. А підемо покажу, підемо.
Прогулянки парком для Скоропадського були, мабуть, ще однією нагодою свіжим поглядом вкотре відміряти новий порожній клаптик пейзажу своєї картини. У цьому сум’ятті зацікавлених поглядів складно було зрозуміти чи то уявлення гір серед споконвічно рівнинного Тростянцю, чи то нова екзотика підбурила веселу компанію та все ж у парк пройтися кортіло. Та ніхто у той момент навіть не міг усвідомити, що ідея створити гірський рельєф перетвориться на 30 років тяжкої роботи...
Чи помічали ви, що у кожного місяця року є свій запах? Для мене найкраще пахнуть жовтень і травень. Тоді якраз був травень.
Парк розкинувся як справжній оазис зелені й спокою, сплетений дивовижною майстерністю часу й людських рук. Перед тобою вигравала природна симфонія кольорів та ароматів, що уміло вплітала спів птахів, віддзеркалюючи власне серце природи навіть у штучно створених ставках, що на тихій поверхні землі відбиває всі турботи кудись далеко у синю блакить.
Звісно, сьогоднішній Тростянецький дендропарк має зовсім інше обличчя, адже природа самооновлюється не гірше мобільних телефонів, та й небайдужі люди справно виконували останній заповіт Скоропадського:
«Любий перехожий!
Сад, в якому ти гуляєш,
посаджений мною;
він був утіхою мого життя.
Якщо ти помітиш безладдя,
що веде до знищення його,
то скажи про це господареві.
Ти зробиш добру справу».
Що відвідати?
☑ Тростянецький дендропарк - 207 гектарів паркової зони, де ростуть близько 520 видів рослин, чагарників і дерев. Пристрасть та справа всього життя Скоропадського довжиною у 54 роки. На території парку також розміщений пам’ятник (подейкують сам Скоропадський замовив для власної могили).
☑ Садиба - палац Ґалаґанів у Сокиринцях (Сокиринський архітектурно-парковий комплекс) – добрий сусід, що по праву краси і величі мусить увійти до цього списку.
☑ Палац Тарновських у Качанівці (Національний історико-культурний заповідник «Качанівка») – справно позмагається з попереднім пунктом.
Розмальовка для дітей:
