На Чернігівщині було чотири Степи, а залишилось три
Мова про села з такою нехарактерною для Чернігівщини географічною назвою. Адже степова географічна зона на карті Чернігівщини не проходить взагалі. Найближчі до Чернігівщини ділянки справжньої степової зони (а саме її північностепової підзони) починаються значно південніше та східніше. Межа лісостепу проходить набагато нижче кордонів Чернігівської області — через південні райони сусідньої Полтавської та Харківської областей, після чого відкривається великий український степ.
А на Чернігівщині частина області (північна та північно-західна) - належить до зони мішаних лісів, а частина (південь та центр) - розташована у межах лісостепової зони. То чому на Чернігівщині з’являлись такі назви населених пунктів?
Як вважають дослідники, ці села не пов'язані між собою географічно і за однією з версій отримали свої назви переважно у ХХ ст. як символи «нового життя». Більшість з них виникли під час радянської колективізації чи земельних реформ. Селян із великих давніх сіл, де землі всім не вистачало, переселяли на колишні панські, поміщицькі або просто вільні «степові» (тобто незаліснені, чисті) землі для ведення сільського господарства. Такі невеликі нові поселення часто спрощено називали «хутір Степ» або просто «Степ».
Так, один із Степів у Ніжинському районі (Лосиніська селищна рада) з’явився на мапі на поч. 1920-х рр. За декілька років у селі був створений колгосп «Червоний пахар», назва якого закріпилась і за селом. І тільки за майже століття селу повернули його історичну назву – Степ. Другий ніжинський Степ (Плисківська тергромада) теж з’явився на мапі області майже 100 р. тому – тоді село було хутором, який мав назву Великий Степ.
У Прилуцькому районі також було два села із такою ж назвою, а залишилось одне - у Талалаївській громаді. В Іваницькій громаді село Степ було засноване у 1930-х рр., та, на жаль, вже понад двадцять років як зникло з мапи Чернігівщини із-за відсутності там мешканців.
Ще є два села із назвою Степове і також у цих двох південних районах: у Макіївській сільгромаді (Ніжинщина) та у Талалаївській громаді (Прилуччина). Цікавою особливістю сіл із назвою Степ/Степове є те, що вони розташовані саме у південних районах Чернігівщини – на Ніжинщині та Прилуччині, які розташовані в основному у межах лісостепової зони, де ліси чергуються з доволі великими рівнинними ділянками на височинах. І можливо для тих, хто не бачив дійсних масштабів степу, а тільки чув про нього, така географія давала підставу тим, хто там селився на цих відкритих рівнинних площах та засновував населені пункти, вважати це степом? Це теж одна із версій чому на Чернігівщині є села з назвами географічно «нехарактерними» для регіону.
І що цікаво: на мапі України понад сім десятків населених пунктів із назвою Степове ( у т.ч. й ті, які зняті з обліку, проте такі були) і левова частка з них – у південних областях та в Криму, а от із назвою Степ – всього шість, половина з яких – на Чернігівщині. (у т.ч. й село, яке зняте з обліку).
А ще є села, де кутки мають назву Степ або похідні від нього. Так, на Прилуччині у с. Біловежі є Біловежський Степ, а в с. Знам‘янка - урочище Великий Степ. Селище Дмитрівка на Ніжинщині також має хутір під назвою Степ. Можливо у ваших населених пунктах також є місцини, які мають таку назву? Поділіться, будь ласка, у коментарях, і дуже б добре було, якби ще і з короткою історією: чому саме у цьому населеному пункті з’явилась така назва.
За матеріалами wikipedia
