На Чернігівщині є свої Сорочинці, направду Лісові

Це мальовниче село у Прилуцькому районі має потужну багатовікову історію. Засноване на території Київського воєводства Речі Посполитої у 1-й пол. ХVІІ ст. 

Назва села не пов’язана з Великими Сорочинцями на Полтавщині, а походить від прізвища першого власника цієї території – Василя Сороча, який отримав земельний наділ від Густинського монастиря у 1629 р. , де згодом і з’явилось село. 

Далі, з плином років-віків змінювались власники села, волості та губернії, до яких воно входило… Село Лісові Сорочинці разом з іншими селами та містами Чернігівщини переживали нелегкі та буремні часи воєн, посух, голоду, репресій.

Проте село Лісові Сорочинці втрималось на мапі Чернігівщини та має свої цікавинки. Так, один з представників поміщицького шляхетного роду Домонтовичів -  Андрій Іванович, - наприкінці ХІХ ст. першим у селі посадив та виростив картоплю. А ще  - постійно працював над створенням нових сортів яблук і таки створив нові – «Кальвіль Сорочинський» («Путівка осіння») та «Кальвіль Домонтовича», за які у 1900 р.  отримав бронзову медаль. У пам’ять про відомого земляка – селекціонера центральна вулиця села названа на його честь. 

І ще цікавий факт: це село, як і деякі інші села, під час побудови залізниці саме цією залізничною колією було розділене на 2 частини.

У селі збереглись назви кутків від перших прізвищ/прізвиськ характерних особливостей перших поселенців чи інших характерних особливостей: Гайдаї (першим поселенцем цього кутка був Гайдай), Каптурі (від першого поселенця на прізвище Каптур), Бехівщина ( від прізвища Бех), Полозі ( від майстра з виготовлення полозів для саней). А куток, де була невисихаюча калюжа так і назвали – Калюжі. 

А ще тут є Кумина долина, Панський ставок, Негодине поле.

 

За матеріалами wikipedia

Фото: Україна туристична