На Чернігівщині можна зустріти реліктову рослину, яка «маскується» під кропиву
Належить вона до реліктів третинного періоду і збереглась із дольодовикової епохи (що закінчилася близько 1,8 млн років тому), дивом переживши всі ті глобальні кліматичні зміни, які відбувались на нашій Планеті за цей незбагненний час. І назву має доволі оригінальну - кадило сарматське. Хоча є ще й інші народні назви: «кадельник», «кадило пахуче», «пчільник», «лист пчільний», «добрівник», «ладан лісовий», «язик гадини» – нетипова народна назва, поширена в деяких регіонах та ін.
Листям схожа на кропиву, проте при торканні до неї не жалиться. Коли рослина зацвітає невеликими біло-рожевими квітками, - місцевість наповнюється солодким та духмяним медовим ароматом, який дуже подобається комахам, особливо бджолам. Її латинська назва - Melittis melissophyllum. З грецької «мелісса» - бджола, а «меле…» - мед. Аромат висушеного листя нагадує запах церковного ладану. Звідси й поширена народна назва.
Трава кадила сарматського, окрім ароматичних, має цілющі властивості: ранозагоювальні та дезінфікуючі. Тому використовується у народній медицині у вигляді чаїв, настоянок, входить до складу багатьох бальзамів. Крім народної медицини кадило сарматське інколи використовують і в кулінарії для ароматизації напоїв. Через свої лікарські властивості ця рослина здавна була об’єктом заготівлі у великих об’ємах, що призвело до значного скорочення місць її зростання та поширення. Кадило сарматське опинилося під загрозою зникнення і тому занесене до Червоної книги України. Тож його збір у лісі забороняється законом.
Проте вже є культивоване кадило сарматське, цілком невибагливе у догляді, яке можна виростити з насіння і воно чудово почувається в затінку, власне як і у дикій природі: кадило сарматське росте переважно у затінених листяних та мішаних лісах, уникаючи прямих сонячних променів. Станом на зараз кадило сарматське вже як правило відцвітає і на місці квіточок утворюється невеликий сухий плід, що складається з чотирьох частин-горішків, у яких міститься насіння для розмноження. Кущ залишається зеленим протягом залишку літа та осені і без квіточок його можна цілком прийняти за кропиву. Рослина готується до зими, адже є багаторічником.
За матеріалами ДП "Малинський лісгосп АПК", ternopoliany.te.ua, konkurent.ua, wikipedia
Фото: Wikipedia
