На Чернігівщині водиться найбільша в Європі прісноводна риба

Розміри деяких особин можуть сягати кількох метрів, а вага – сто та більше кілограмів. Ще її вважають доволі ледачою рибою. Чому? Бо без крайньої потреби вона не робитиме зайвих рухів і з води за здобиччю не вистрибує – все, що потрібно, ловить у воді (невеликих риб, жаб, водяних щурів, не гребує й каченятами та навіть останками мертвих тварин). Звичайно, мова про сома. Цей велетень веде нічний спосіб життя, а вдень він «спить» чи десь у глибокій ямі на дні водойми, чи запливає у заглиблення вздовж берегів, порослих рослинністю. Сома важко з кимось сплутати, адже має характерні ознаки: велику заокруглу голову із чималою пащею та кількома рядами дрібних загнутих всередину зубів. Ще він має двоє більших вусів на верхній щелепі і чотири менші вусики — на нижній. Вуса – доволі чутливі, за допомогою яких сом знаходить їжу і у темряві, і у каламутній воді. Ця риба може мати різне забарвлення, відповідно до типу грунту водойми, де він мешкає: у водоймах з піщаним дном соми — світліші, з камянистим — темніші. Іноді трапляються соми-альбіноси.

За даними дослідників найбільші соми живуть у європейських річках, у т.ч. й у Дніпрі, а ще -  у басейні Амазонки.

Напевно, із-за своєї зовнішності та способу життя і полювання образ сома доволі часто  використовувався і в давній міфології, і в легендах, переказах, навіть оповідання йому присвячували та загадки про нього складали. Часто його називали «чортовим конем» або «рибою водяного», нечистою рибою, адже тіло сома не має луски та вкрите слизом.

За матеріалами довідкового видання «Цікаве про тварин Чернігівщини», wikipedia