Одна з головних зірок українського театру, видатна комедійна актриса к. XIX – поч XX ст. з Чернігівщини

І зараз мова не про Марію Заньковецьку - велику українську акторку, а її колегу та подругу Ганну Затиркевич-Карпинську, також уродженку Чернігівщини (сел. Срібне, нині Прилуцький р-н). За майже 40 років її сценічної діяльності зіграла понад 130 ролей.

Відомий український композитор Микола Лисенко називав Ганну Затиркевич – Карпинську винятковим явищем на світовій сцені.

Народилася у дворянській родині Ковтуненків та отримала відповідну освіту. Під час навчання брала активну участь у концертах та виставах, які організовувались у Київському інституті шляхетних дівчат і мріяла про сцену, проте  у 18 років батьки віддали її заміж за місцевого, старшого на 20 років, поміщика. ЇЇ чоловік спочатку не був проти її театральних захоплень, проте, коли вона вирішила без його дозволу піти в професіональний театр, повернув її додому… з поліцією.

Після примусового її повернення у маєток чоловіка (с. Блотниця, нині Болотниця, Чернігівщина) Ганна так нажахала чоловіка  натяками, що старший чоловік може раптово померти, а вона, хоч і невтішна вдова, проте все рівно буде грати в театрі. І ці «доводи та аргументи» були настільки переконливими, що Затиркевич за кілька днів сам запропонував їй їхати куди завгодно, бути, жити та   працювати там, де вона хоче. Вона ж зібрала речі та поїхала. Більше акторка з ним не бачилась. Після його смерті вийшла вдруге заміж за лікаря Карпинського і 10 років присвятила виключно сім’ї та облаштуванню побуту.  Проте бажання грати у театрі її не покидало. І після смерті другого чоловіка повернулась на сцену. Працювала у багатьох театральних трупах. Як вважають її сучасники, Затиркевич – Карпинській не було рівних серед акторок-сучасниць у виконанні комедійних ролей сварливих бабів, свекрух, матерів. Саме за цим акторським напрямком вона  створила  власну виконавську жіночу школу. Хоча й драматичні  ролі їй успішно «піддавалися».  У кожну роль, чи то комічну, чи драматичну,  принесла щось своє, тоді ще не гране на сцені. Крім акторської майстерності, мала професійні вокальні дані, тому нерідко її запрошували грати в операх та оперетах, адже зі своїх ролей вона створювала окремі міні-вистави. Встигала  ще виступати на концертах як сольна вокаліста.

Вважала, що талановиту молодь треба всіляко підтримувати та допомагати, особливо коли вони не мають відповідного фінансового забезпечення. Тому за її ініціативи для таких акторів був створений т.зв. пансіон. Окрема «тема» в її житті – підтримка дітей-сиріт. Ганна неодноразово забирала до себе сиріт, виховувала, а коли ті виростали – збирала кожному т.зв. посаг для організації на перших етапах вже їх дорослого життя.

Хвороби, які підірвали її здоров’я, змусили повернутися у маєток першого чоловіка – Затиркевича у с. Блотниця. У 1920 р. переїхала у Ромни, куди її запросили грати у професійному театрі.  Проте недовго тішилась: за декілька місяців у віці 66 років відійшла у засвіти.

 

За матеріалами Енциклопедії сучасної України, «Український інтерес», wikipedia