Офіційно вважається, що село Блистова засноване на початку XVIII століття
Офіційно вважається, що село Блистова засноване на початку XVIII століття, однак у давньоруській пам’ятці «Слово о полку Ігоревім», яка датується 1151 роком, є згадка про цю назву, тож дата заснування так і лишається під знаком питанням.
«Блистова» - здавалось би, одразу стає зрозуміло, що назва пішла від очевидного «близ става» (тобто поблизу става, ще точніше – біля водойми), однак і на таку передбачуваність є чималенько версій до чого ж тут став. За одним із тверджень – це був коротенький діалог цариці з царем дорогою через село. Цариця запитала: «Де ми знаходимося?», а цар відповів: «Близ става». Наступним переказом є виникнення села на місці стоянки чумаків, які їхали по сіль (тут був луг який розкинувся біля ставка). Інша версія взагалі відкидає тлумачення «близ става» і пропонує натомість трактувати термін як похідний від «блистала». Та, звісно, не обійшлося і без традиційної легенди про заснування двома козаками - Шульгою та Антоненком, щоправда, у даному випадку додалася нова дійова особа у вигляді збіднілого польського шляхтича - Лавицького.
Загалом блистовці займались доволі традиційними ремеслами для сільської місцевості: землеробство, гончарство, столярництво, гнали дьоготь та валяли валянки. Однак, була і своя специфіка - з року в рік сіяли на бідних піщаних землях рослу коноплю. Довкола неї зосереджувалась вся їх праця. Жителі села замочували конопляне прядиво в копанках, так званих, «мочюлищах», по річці Лосці. Збували восени отриманий продукт купцям з Новгород-Сіверська та Семенівки. Але був значний недолік цього ремесла – отруєна та, ніде правди діти, смердюча вода потрапляла з копанок у саму річку, від чого страждали піскарі та вистрибували на берег. Хоча подейкують, що у верхів’ях Лоски завжди водилось багато риби, настільки багато, що знята з риби луска рибалками вкривала всю поверхню річки, за що та і отримала назву Луска. Однак, після того як риба перевелась, то і назву швиденько переінакшили на Лоску, що означало – гладка.
Заледве не забули, був же на землях села Блистова хутір Розумовського.Мав свій млин та винокурний завод. Тривалий час проживала тут онука Розумовського - графиня Ганна Олексіївна Толстая разом з малолітнім сином Олексієм. Жінка переховувалася від свого чоловіка-п’яниці графа Костянтина Толстого. Мешкала вона у «Красних Кімнатах» - так називали цеглянийбудинок з обставленими гарними меблями кімнатами.
Варті уваги і назви вулиць села, адже зустрічаються доволі цікаві тлумачення, наприклад, Зазаївка – все просто - тут жив дід Зазай; паралельно їй йде Галушка - варили найсмачніші галушки в окрузі; у Карасірівці – жили рибалки та продавали карасів; у Телегузівці – жили люди з прізвищами Телегуз, а от Коновалівка – пишалась сильними та здоровими люди, про яких поговорювали, що сам зможе і коня звалити.
Туристичний інтерес село Блистова може задовольнити найдавнішим урочищем Шведчине, розташованим на землях гетьманського Кирилівського хутора. Тут знаходились кургани – Шведські могили, біля яких ушівськийшколяр у 1940-х роках віднайшов древній меч. Також Предтечинська церква, яка до нашого часу не збереглась (на її місті будується нова церква). Та славнозвісна легенда місцевості про криницю «Срібленку»: колись дуже давно зупинився на нічліг біля криниці табір кочових циган. Танцювали, розважались, поки не помітили в прохолодній воді маленького циганчати. І так мати журилася за дитиною, що вкинула в криницю розпечену до червоного пательню, на якій смажили вечерю. Криниця «образилася» і пішла під землю, декілька разів виринала з-під землі, і, врешті-решт, зосталась на Ушивці (за 12 км від Блистови). А якщо ще й піднятися на висоту пташиного польоту, то можна побачити такі собі вирви в землі від криниці «Срібленки».
