Останній голова Уряду УНР родом з Чернігівщини

Це – Іван Матвійович Самійленко, український державний та громадський діяч, учений, історик-дослідник, професор Лонг Айленд університету, уродженець с. Валки (нині Прилуцького району).

Про його дитячі та юнацькі роки відомо небагато. У 30-х рр. минулого століття був змушений емігрувати (до США), аби не бути закатованим більшовиками, адже мав тавро «петлюрівського недобитку».

 Вивчав та досліджував голодомор в Україні, його наслідки і вплив на подальший розвиток держави. Одна з його робіт «Соціо-політичне тло голодового геноциду в Україні (комунізм – смертельний ворог села) – про «бачене, пережите і непрощене» ним особисто є однією із фундаментальних робіт очевидця Голодомору, на яку не змогла вплинути більшовицька пропаганда.

Очолював різні організації, які були пов’язані з Україною та сприяли популяризації її реальної історії: певний час очолював Українське інформбюро у Вашингтоні, був почесним головою Українського національно-державного союзу у США та ін. З 19.06 1989 до 24.08 1992 р. очолював Уряд УНР в екзилі. Після здобуття Україною незалежності брав участь в офіційній передачі Києву естафети влади від УНР України в екзилі до офіційно обраної. Він, зокрема, передав Президентові України державну печатку УНР і пам’ятну книгу-альбом, у якій, окрім світлин засновників і творців новітньої української держави ХХ ст., були й фото послідовників ідеї Української Народної Республіки, які, будучи на чужині, вірили в те, що Україна отримає незалежність. Цей офіційний факт передачі влади означав те, що українська незалежна держава, проголошена 24 серпня  1991 р., є правонаступницею Української Народної Республіки. Так закінчився 70-річний конфлікт УНР і УРСР.

Іван Матвійович Самійленко помер та похований у 2006 р. у США (штат Нью-Джерсі)

Джерела: Ю. Богаєвський «Він до останнього подиху вболівав за Україну», wikipedia, wikiwand, istpravda.com.ua