Останнім директором Школи пасічників П. Прокоповича на Чернігівщині був його учень, послідовник та як з’ясувалось пізніше – його син
Це – Степан Петрович Великдан. Матір’ю його була Ганна Боровиківна, скоріш за все наймичка чи робітниця у родині Прокоповичів. Інформація про те, що Великдан – син Прокоповича довго трималась у таємниці, хоча вчений-пасічник змалку опікувався хлопцем, сприяв його подальшому навчанню, забрав до себе на пасіку ще у юнацькі роки і називав його своїм улюбленим учнем. Навіть у подальшому у своїх публікаціях Прокопович називав Великдана своїм учнем або учнем школи Прокоповича. Відомий український історик Олександр Лазаревський одним із перших дослідив, що Великдан є рідним сином Петра Прокоповича, що у подальшому підтвердили й наступні дослідники життя та діяльності Прокоповича. Протягом п’ятнадцяти років роботи на пасіці батька Степан досконало вивчив бджільництво та був надійною опорою Прокоповича - засновника школи бджільництва, автора першого втулкового вулика з рамками та роздільною решіткою, власника найбільшої пасіки у Європі. Після смерті Петра Івановича С. Великдан продовжив розпочату ним справу, успадкувавши школу, пасіку, земельні угіддя, засіяні медоносними рослинами, фруктовий сад, - і не зменшив, а навіть збільшив усе спадкове майно. Місцеві старожили згадували, що він мав до 10 000 вуликів. Тут він пропрацював 29 років (до своєї раптової смерті у 1879 р.) та сприяв отриманню профільної освіти з бджільництва усім бажаючим. У школі вчили тонкощам роботи у бджільництві, у т.ч. й самостійному виготовленню вуликів Прокоповича у створеній спеціально для цього майстерні. Також до послуг бажаючих була чимала бібліотека, яка постійно поповнювалась тогочасною періодикою. Значна кількість книжок була україномовною. Продовжував Степан Петрович і наукову діяльність: у тогочасних періодичних виданнях були надруковані понад 50 його статей, інформацій, досліджень, присвячених бджільництву та його подальшому розвитку. На жаль, портретного зображення С.П. Великдана не збереглося. Як довгий час і не було відомим місце поховання послідовника та сина Прокоповича. Адже після смерті Степана Петровича на шкільне майно було накладено арешт, згодом усе розграбували і знищили разом із улюбленими липами Прокоповича, пасіками, рукописом невиданої книги Прокоповича «Записки о пчелах» та його портретами.
Зусиллями колективу Національного історико – культурного заповідника «Гетьманська столиця» у 2008 р. на місці поховання відомого пасічника було встановлено надгробну плиту із написом: «Великдан Степан Петрович. 1819-1889 р. Спадкоємець Прокоповича П.І. Керівник школи бджільництва».
Проте рік смерті на плиті вказано неправильний, бо достеменно відомо, що помер Степан Петрович Великдан 29 серпня 1879 р. Наразі його могила знаходиться праворуч від могили його батька - Петра Івановича Прокоповича.
За матеріалами nasplib.isofts.kiev.ua, uinp.gov.ua, ridna.ua, Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця»
