Село Свидовець: юний, але давній спостерігач легенд

Розкинувся посеред степу курган - Свидова Могила. Для своїх побутує легенда, що з’явився він цілком аномально-нормально: у святий день Свид орав землю, у той час як люди молились перед іконами. На знак проступку той провалився під землю, так і постала Свидова Могила. Але у вчених, звісно, є приземленіша версія на цей рахунок – могила та, ніщо інше як слід язичницького побуту сіверян III-V століття в урочищі Криниця і був тут Свидовець-град, що належав храбру-богатирю Свиду. 

Так от, поговоримо про сьогоднішню оновлену версію поселення, а саме - село Сви-до-ве-ць. Перші згадки про найменування зустрічаються у літописі 1115 року. Та особливо цікавим в історії села є 1659 рік – рік, коли в урочищі Побиванка біля болота Криниця відбулася битва прихильників та противників Івана Виговського. Тоді ж за селом біля витоків р.Супій загинув Юрій Немирич – той, що був автором проєкту Гадяцького договору (згідно з договором, Гетьманщина мала увійти до складу Речі Посполитої як «Велике Князівство Руське» на правах третього, рівноправного члена, поряд із Польським королівством та Великим князівством Литовським). Також на згадку про славну перемогу козаків над військом польських магнатів, яку нескромно описували словами «насипали гори трупів ворогів», було побудовано каплицю Побиванка за 1,5 кілометра від села. У ній же викопаний колодязь та встановлений дубовий хрест. До речі, місцеві жителі приписували перемогу козаків святому Миколаю та на його честь організовували хресні ходи до Побиванки. 

І якщо вже всі розмови йдуть довкола води, то прийшов час розповісти проголовну родзинку села - його цілюще джерело. За переказами, на місці давнього язичницького джерела, яке на той час класифікувалось як цілком людське нічим непримітне поле, косарі знайшли святу ікону, відтоді пробилось там цілюще джерело. Подейкують, що йому вже понад 700 років. Звісно, за радянського періоду джерело, як і все духовне, знищили, та у 2002 році сталося нове «чудо»: на полі з’явився вогняний стовп, а опісля на його місці знайшли колодязь з цілющою водою. 

Отака от казочка, вірите чи ні, а води попити можна. 

Гаразд, насправді, саме стараннями ігумена Стефана, настоятеля свидовецької церкви Різдва Пресвятої Богородиці,  був відновлений колодязь та поставлена капличка. У згаданій церкві навіть почали вести так звану «Книгу Відгуків», де записували випадки неймовірного зцілення приїжджих паломників.