Що посієш - те й пожнеш
Село Дослідне за всіма прийнятими канонами мало б щонайменшерозповідати плітки про божевільних вчених та їх нещасних піддослідних чи то «зламайголову» розслідування новоспеченого детектива. Та видається, щожиття тут розмірене та значно спокійніше. Хоча, є і своя дивовижа не менш суголосна дослідному шлейфу – за плодючими садами забулася одна із найдавніших наукових установ країни, де досі (або ще?) живе Аскольд та кочує Скіфське золото… Та, авжеж, це все алегорії, бо ж мова про сади яблук, персиків, смородини, малини і сили силенної (майже незліченної) іншої доброї культури з вигадливими назвиськами. Саме у Дослідному причаїлися наслідки плідної праці зі столітньою витримкою дбайливих рук.
Тож, у далекому червні 1911 року у селі осів - без перебільшення - витвірмистецтва українського модерну - Носівська селекційно-дослідна станція. Хоча я б точно дав назву «Королівство вдалих жнив», пасує і зовнішньому вигляду і призначенню, чи не так? На відміну від романтичної архітектурної форми, помисли були досить тривіальні та практичні.
Щоправда, визнаю запахи сто років тому не були такі привітні як сьогодні(здебільшого). Увагу вчених привертали пшениця, овочеві культури, але і мінеральне добриво та гній, що як можна здогадатися аж ніяк не навіює смачну, а тим паче ароматну ауру. Амбіції дослідного поля сягали 75 гектарів, але захоплення масштабом виклало інше – лише 4 працівники.
Директорував тут такий собі пан Кулжинський, не багато і не мало, а майже 20 років і доволі плідно у прямому і переносному сенсі. Станція скромненько, але певно посіла місце однієї із найкращих за визнаними здобутками серед галузевих дослідних установ в Україні.
Схилившись над столом виводив ручкою замітку для газетки: «Останнім часом з винаходом різних машин та знарядь особливо швидко ускладнюється і змінюється життя. Так, за якихось 20–30 років і в господарствах чернігівських хліборобів багато змінилося і ускладнилося. І з кожним роком все більше і більше з'являється нововведень: то чути, що з'явилася нова дуже хороша рослина, то нове добриво, то новий сорт рослини та інше. Розібратися у всьому цьому, випробувати все самому, вибрати найбільш підходяще для місцевого господарства - завдання тепер часто важке. А розбиратися необхідно, оскільки покращувати своє господарство треба постійно. І ось, щоб допомогти хліборобам розібратися у всьому новому, що з'являється у господарстві різних країн, вказувати, як у даних місцевих умовах треба покращити своє господарство, почали влаштовувати особливі господарства: дослідні поля, дослідні станції…» - відклав своє письмо та натхненно усміхнувся, кинувши погляд не стільки на вікно, як на те, що воно оберігало за своєю товщею.
Спокійний, бо знав: робота кипить. Виписують звідусіль найкращі сорти культур, порівнюють, що добріше приживається, жонглюють різнимидобривами та способами обробки землі випробовують, наскільки в цій місцевості придатні нові, раніше ще невідомі, рослини. І він обов’язково про це напише, щоби кожен громадянин розумів важливість їхньої справи, не сумнівався, що житниця світу – це про статус – аж ніяк не приниження,кропітку роботу, а не лише данину плодючої землі.
Що відвідати?
☑ Носівська сільськогосподарська дослідна станція – це чудова можливість відвідати не лише визначну історичну пам’ятку, але й придбати добірне насіння та саджанці.
Якщо вже й говорити про працьовиті руки і смачні результати. То варто завітати і сюди:
☑Буйволина ферма “TASbio” та Равликова ферма “Agromix” – любителям екзотики присвячується.
☑Виноробня “Виноман” – перша північна виноробня буде до смаку поціновувачам червоного. А для ласунів є Меди питні "Сокиринські".
☑Зелена ферма “Копиця сіна” – справжній центр відпочинку, де є практично все: ферма із «зоопарком», натуральні продукти харчування, можна навіть власноруч зібрати урожай (в сезон звісно) та, авжеж, зробити яскраві фото на спеціально облаштованих фотозонах.
Розмальовка для дітей:
