Твоє сьогодні – це вчора і завтра

Завершуються наші пригоди та не завершуюся я, всюдисущий та повний таємниць. Чернігівський Дух – це не просто моє ім’я, то кожен ріг вулиці,тремтіння осіннього листя, що огинає місто та скреготіння забутого колодязю в не менш забутому селі. Сьогодні я дозволю собі розказати про себе ж такого, якого бачу у дзеркалі 21 століття без тіні давніх стін. 

Тож, ходімо погуляємо моїм щоденням. 
 

Я починаю свій день зрання і не тому, що слідую мудрості «хто рано встає, тому Бог дає», а скоріш тому, що люблю сонних людей. Так-так, не дивуйтеся, часто це весело розглядати людські обличчя (переважно змучені і вмиті проблемами), які не усвідомлюють, що вони щасливі мати своє сьогодні на цьому тісному світовому відрізку часу. Ось так прогулятися годинку дві, вкотре помилуватися заліззям, якому надали форми і руху (це і про світлофори, і машини, і купу іншого мерехтливого різкого для старого ока) і пустили моїми венами-стежками. 

Не нехтую і нагодою завітати у затишне кафе, а їх так багато постало - на кожен день вистачає те, що старомодно зветься «ексклюзиву». Дехто вчить іноземні мови, а я лише - свою і ви не припускайте, що лінуюся. Направду ні. Змінюються покоління, роки живуть днями – я вчу і вчу, бо ж і мова обживається з нами, змінює імідж та зрощує нові примхи, а я - вірний супутник, тож набираюся і новомодних слів, все складаю на сусідню полицю до предковічних. 

Якби ви там не думали, але Чернігівщина хоч і традиційно сільськогосподарський край та і пил міської суєти її все частіше не оминає. Тому любиться мені змивати тижневу втому верхи на коні, тоді згадуються славетні подвиги козаків, вечори у вогнища з люлькою і запах диких степів українських, загорнуті у сучасний бантик та подані такою ж сучасною поштою. Я майже не пам’ятаю мирну Україну, бо споконвіків проводжаю захід сонця під кочові набіги, дзвін козацьких шабель, запах пороху з-під ніг імперських, спалені села німецькими загарбниками та звуки вибухів сусідських забаганок. Мабуть, тому не полюбляю ці сучасні симулятори тогочасної реальності (це я вже про відеоігри). 

Так чи інакше, а маю звичку вийти подивитись на Десну з колишньої фортеці, позіхнути біля Шевченка на Валу і пішака почимчикувати проводжати захід сонця по краям області, щоби зранку знову навернути до міста, до того зустрівши перше проміння десь під Новгород-Сіверським. Звичайно, час від часу (гаразд, часто) я знайомлюся з новими людьми, а інакше звідки б стільки історій цікавих мав? З людьми тямущими в насолоду собі розмови веду й висновки потішні роблю щодо того, хто мене оточує та змінює крізь віки. 

Цитуючи класика, не можу не погодитися: «Два найважливіші дні у вашому житті – це день, коли ви народились та день, коли ви дізнаєтесь, чому». 

 

Що відвідати?

Сьогодні моя відповідь буде простою у сказанні і складною у виконанні - ВСЕ. 

☑Чернігівський район - тут зосереджена третина українських пам’яток домонгольського періоду. А чого лише вартують такі славнозвісні міста і містечка як Чернігів, Козелець, Остер та Седнів! Любителів природи також є чим потішити:  один з найбільших в Україні регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський», унікальний ревайлдингоаий парк природи «Беремицьке» та Голубі озера – справжня райська місцина.

☑Новгород-Сіверський район – має декілька абсолютно унікальних туристичних магнітів, які ви не знайдете більше ніде у світі (вже згадували про них у попередніх історіях - музей, присвячений древньоруському літературному твору, - Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім», Мезинський національний природний парк, де було знайдено єдині відомі у світі ударні музичні інструменти, виготовлені з кісток мамонтів). 

☑Прилуцький район – козацький край бойової звитяги та водночас український Парнас. На території району розміщені два палаци – Галаганів (с.Сокиринці) та Тарновських (відомий нині як  Національний історико-культурний заповідник «Качанівка»), які точно не залишать естетів байдужими. 

☑Ніжинський район – здивує як і гостинністю Покровського ярмарку, так і унікальними церквами у стилі козацького бароко.  До речі, є тут і свій болонський університет – один із найстаріших вищих навчальних закладів України, з цінним зібранням картинної галереї (Ніжинський державний університет ім. М. Гоголя). 

☑Корюківський район – зустрічає не лише єдиним у своєму роді регіональним зоопарком, а й не менш неповторною менською говіркою (яку ну ні з чим не сплутаєш). Подейкують, що тут сучасність та минуле ходять за руку, бо як же інакше пояснити таке органічне співіснування сучасного готельно-розважалього комплексу «Бреч» (з усіма культурними канонами Азії і Європи) та водночас історично значущого Сосницького літературно-меморіального музею О.П.Довженка, безперечно, вартих відвідування.

Нагадуємо, що з детальним переліком пам’яток Чернігівської області ви можете ознайомитися на сайті "Чернігівщина туристична" у будь-який зручний для вас час.

Розмальовка для дітей: