Український митець та громадський діяч за місцем народження зареєстрований у двох різних містах: на Полтавщині та на Чернігівщині

Така «унікальність» трапилась у житті Олександра Деко, українського прозаїка, перекладача, літературознавця, історика, журналіста, лауреата багатьох премій: він дійсно народився у Яготині, проте за декілька тижнів родина переїхала до Чернігова, де батьки його вдруге зареєстрували. Тут Олександр Деко прожив значну частину свого життя  та написав чималу кількість книжок та досліджень.

Його перу належать три десятки книжок і перша, яка стала відомою -  «Майстри чарівних звуків» про майстрів Чернігівської фабрики музичних інструментів. Також у нього є твори, присвячені літераторам, про яких у радянські часи чи «забували», чи просто не згадували або ж розглядали їх творчість крізь призму так званого «критичного реалізму» та класової боротьби. Наприклад його перу належить роман «Солов'ї співають на світанні», присвячений трагічній долі поета-романтика та друга Т. Шевченка – Вікторові Забілі. Довгий час постать Віктора Забіли залишалася в тіні його видатних сучасників. Написанню цього роману передувала кількарічна дослідницька робота О. Деко, яка відкрила багатьом багатогранний талант поета, маловідомі сторінки з його життя та творчості. Цей твір фактично повернув ім'я талановитого романтика  - Віктора Забіли, -  в широкий науковий та культурний простір.

Ще – він досліджував життя та творчість Л. Глібова та присвятив відомому байкареві свої  твори «Леонід Глібов» та  «Журавлиний заспів». Працюючи над ними О. Деко також провів чималу дослідницьку роботу і виступив не просто як біограф, а як художній реконструктор внутрішнього світу письменника. Він «промальовує» Глібова не як застигле погруддя з підручника, а як живу людину з її болями, суперечностями, родинними драмами та великою любов’ю до рідного краю, його нерозривний зв'язок із Чернігівщиною (зокрема з Седневом).

Деко й сам доволі поетично описує мальовничі краєвиди річки Снов та Седнівської садиби Лизогубів, де Глібов написав свої найкращі твори (зокрема, знаменитий вірш «Журба» — «Стоїть гора високая...»). О. Деко й літературну премію  ім. Л. Глібова заснував.

І начебто діяльність далека від політики – так само і його творчість, однак тогочасні чернігівські партпрацівники побачили у його роботах «антирадянську агітацію». І майже всі 70-ті рр. минулого століття пройшли під забороною друку його творів і з великим ризиком його арешту. Він був змушений «загубитися» практично на десятиліття десь на просторах Києва.

На поч. 2000-х Олександр Деко іммігрував до Ізраїлю. Тут він очолив Спілку українських письменників Ізраїлю та видавав журнал «Соборність» українською мовою, який заснував ще у Києві. Цей часопис об'єднував українську діаспору, авторів з України та україномовних митців Ізраїлю. Сам О. Деко перекладав багато українських творів на іврит т.ч. знайомлячи ізраїльтян з українською літературою.

Менше двох місяців Олександр Аврамович Деко не дожив до свого 90-ліття, помер у 2016 р. в Ізраїлі. Там і похований.

За матеріалами ukrainka.elita.org.ua, wikipedia, sound-books.net, Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Русових