Унікальні мешканці водойм Чернігівщини
Без сумніву – це червонокнижна істота – мінога. Дійсно істота, бо хоча і живе у воді (була помічена та досліджена іхтіологами у Дніпрі), проте не зовсім риба.
Належить вона до особливої групи хребтових тварин – безщелепні. Саме безщелепні домінували серед хребтових 500 млн. років тому. Потім, в процесі еволюції, вони були витіснені рибами та їх потомками (земноводними, плазунами та ін.). Останні безщелепні знайшли притулок у річках, де живуть і донині або частина повернулась до морів, проте стали паразитарними істотами – міксинами.
Чим міноги відрізняються від риб?
- Нема луски. Підчас нересту її можна вхопити голими руками, проте втримати нереально – вона гладка та слизька.
- Не має а ні хребта, а ні кісток взагалі.
- Відсутність щелеп. Для власних потреб (утримання, закріплення, нересту) мінога використовує ротову воронку.
Відсутність парних плавників та зябер. Замість зябер – своєрідні міхурі, які відкриваються 7 парами дірочок збоку. Замість зяберних дуг – невеличка «виїмка» перед очима, схожа на замкову щілину – «третє око». Ця «виїмка» веде у плоскість, яка слугує і як нюховий рецептор, і для сприйняття світла.
Є декількадесят видів міног. Ще у середині минулого століття міноги було так багато, що її, особливо найбільш крупні види – каспійську, річкову, тихоокеанську, - виловлювали у промисловому масштабі. І не стільки для їжі, скільки для того, що витоплювали з неї жир для освітлення та технічних потреб. А деякі види сушили та використовували замість лучини, бо ці тварини на третину складаються із жиру.
Міноги, які водяться у нас, здебільшого мають золотаво – оливковий колір, у довжину сягають 25 см. Їх яскраві тільця можна побачити (звичайно тим, кому повезе) на мілководних заводях Дніпра, навесні, де вони, збираючись на нерест, сплітаються у невеликі яскраві рухливі та мерехтливі клубочки.
