Унікальний майстер з виробництва скрипок з Чернігівщини – Дмитро Дідченко. Продовження
Певний час тому «Чернігівщина туристична» розповідала про нашого земляка Дмитра Дідченка, який виготовляв скрипки та вивчав історію появи цього інструменту та практично все, що відшуковував із джерел – перекладав українською. На поч. ХХ ст. емігрував спочатку до Європи, а потім в Америку. Був шанованим майстром серед скрипалів та музикантів і практично невідомим на батьківщині.
На цю публікацію відгукнувся наш читач Олег Кіосєв – музикант та музикознавець, який дослідив у різних міжнародних джерелах, систематизував та передав нам великий матеріал про нашого видатного земляка, повне ім’я якого - Дмитро Дідченко-Задунайський – майстер світового рівня, вартість інструментів якого оцінювались у тисячі доларів, а життя його завершилось у в’язниці – отримав довічне за вбивство дружини.
Весь матеріал, який зібрав Олег Кіосєв про Д. Дідченка – Задунайського, - редакція сайту вирішила давати без скорочень, адже станом на зараз це, напевно, поки єдиний розлогий систематизований матеріал про цього майстра. Звертаємо увагу на те, що це історія однієї людини із майбутньої книги О. Кіосєва, присвяченої понад 600 майстрам, які колись займалися виготовленням та ремонтом смичкових інструментів, доля яких тісно пов'язана з Україною.
Тож «Дідченко-Задунайський Дмитро (14.11.1893 – серпень 1971 рр.)
Народився на Чернігівщині (за іншими даними – у Києві).
Здобув офіцерську освіту в Інструкторській Школі Старшин.
У період визвольних змагань служив у Сердюцькій дивізії Армії УНР, де заслужив військове звання підполковника.
Після поразки УНР Дідченко-Задунайський опинився в еміграції. З початку 1920-х років він проживав у Польщі. Працював у Познані у майстерні Нікодема Шмельтера, де в середині 1920-х років упродовж року навчав майстерності майбутнього відомого польського скрипкового майстра Казиміра Бендовського. Після 1928 року Дідченко переїхав до Варшави, де його майстерня розташовувалася за адресою вулиця Злота, 33.
У Варшаві він також займався публіцистичною діяльністю – був редактором і видавцем нерегулярного збірника статей на актуальні теми «Український Ветеран», єдиний номер якого вийшов у 1935 році. У цьому виданні публікувалися матеріали, присвячені становищу колишніх вояків Армії УНР та діяльності урядових структур УНР в екзилі, а також містилася гостра критика рішень і дій еміграційного керівництва. Через участь в опозиційному щодо Державного центру УНР угрупованні польська військова спецслужба «Dwójka» запропонувала позбавити його, разом із генералом А. Вовком, В. Євтимовичем та іншими, усякої грошової допомоги. У зв'язку з цією діяльністю польська влада помістила його на невизначений термін до табору Береза Картузька, де він перебував близько двох років.
У воєнні роки майстер залишив Польщу: у 1941 році він переніс діяльність до німецького міста Маркнойкірхен – відомого центру виготовлення музичних інструментів. Його варшавську майстерню у 1941 році повністю перейняв та вів до 1944 року його учень – українець із Болехова Зенон Петеш, який навчався і працював у Дідченка у Варшаві протягом 1937–1939 років. Також у майстерні Дідченка аж до 1944 року працював інший його відомий учень – поляк Людомир Хмелевський.
Висока якість роботи майстра здобула визнання на професійному рівні на багатьох європейських і світових майданчиках. Дідченко багато разів діставав найвищі нагороди на музичних виставках і конкурсах інструментів. Зокрема, він був відзначений золотою нагородою за скрипку на Першій музичній виставці у Варшаві 1932 року, де також презентував власну колекцію старовинних інструментів. На Всепольському конкурсі та виставці струнних інструментів у Кракові в лютому 1936 року він виборов першу нагороду. У 1938 і 1943 роках він виставлявся у Берліні, а на Всесвітній виставці в Нью-Йорку 1939 року майстер представив скрипку, виконану за моделлю Гварнері дель Джезу.
У своїх роботах майстер створював скрипки, альти та віолончелі, зазнаючи впливу французької школи майстрів смичкових інструментів. Окрім практичного виготовлення інструментів, Дідченкові належать переклади наукових праць українською мовою, присвячених історії виробництва скрипок.
Скоріш за все у 1944 році майстер остаточно переїхав до США та оселився в Нью-Йорку. У США він припинив активну участь у політичному житті та зосередився на виготовленні музичних інструментів. За свідченнями самого майстра, за роки своєї праці він створив 328 скрипок, 13 альтів та 19 віолончелей, а ціна інструментів за його життя становила від 500 до 1 000 доларів. Його вироби продавалися на території США та згодом з'являлися на аукціонах і в приватних колекціях у США та Великій Британії. Пам'ять про його спадщину живе й досі: зокрема, 20 листопада 2023 року відомий американсько-український диригент і скрипаль Адріан Бріттан передав у Vovk Foundation (американська некомерційна організація, заснована у 2023 році для підтримки українців) свою колекцію видатних струнних інструментів 20-го століття, серед яких були скрипки та альти роботи Дмитра Дідченка.
Особисте життя Дідченка супроводжувалося затяжними конфліктами. У жовтні 1952 року він одружився з уродженкою Німеччини Гертрудою, яка мала статус переміщеної особи – за матеріалами суду, Дідченко сам організував і профінансував цей шлюб, щоб допомогти їй в'їхати до США. У шлюбі народилася донька Сьюзен Дезіре. Уже в 1957 році подружжя розійшлося, після чого понад шість років тривали запеклі судові процеси щодо розлучення та аліментів. Гертруда жила у постійному страху перед колишнім чоловіком, через що навіть змінювала адреси й переховувалася під вигаданим прізвищем Шенк. Суд обмежив Дідченка у батьківських правах, дозволивши бачитися з донькою лише дві години на місяць у публічних місцях.
7 лютого 1965 року у головній залі Американського музею природної історії у Нью-Йорку під час чергової регламентованої зустрічі з дитиною 72-річний Дмитро Дідченко дістав пістолет. На очах у 12-річної доньки та понад 50 випадкових відвідувачів він вистрілив у свою 47-річну ексдружину Гертруду щонайменше 5 разів. Жінка померла на місці від поранень у шию та плече. Майстра затримали на місці злочину відвідувачі та охорона музею.
Прямо під час оформлення арешту Дідченка у відділку поліції від серцевого нападу раптово помер 61-річний Бернард Томпкінс – колишній сенатор штату Нью-Йорк та особистий адвокат Гертруди, який супроводжував її на зустріч. Наступного дня суддя Кримінального суду Мангеттена Вальтер Гледвін направив Дідченка до лікарні Белв'ю для проходження судово-психіатричної експертизи.
Після завершення процесу Дідченко-Задунайський провів решту свого життя у в'язниці. Після даної трагедії інструменти Дідченка-Задунайського стали об'єктом полювання багатьох колекціонерів на Заході, а їхня вартість злетіла в рази й коливалася від семи до 16 тисяч доларів.
Помер у Бронксі, Нью-Йорк, США».
