Вчений – реставратор, графік, професор, «бойчукіст», один з основоположників наукової реставрації в Україні – з Чернігівщини

Це  - Микола Іванович Касперович, уродженець хут. Лапин Ріг (нині  - у межах Козельця). Його вклад у реставрацію та збереження українських пам’яток та церковних розписів складно переоцінити: розробив проєкти понад 500 пам’яток, відновив 120 об’єктів тільки на території Києво-Печерської Лаври, а були ще й пам’ятки в інших регіонах, у т.ч. й на Чернігівщині, у реставрації яких він брав участь. Ще -  запровадив облік пам’яток, проводив наукові дослідження стосовно можливості проведення реставраційних та консерваційних робіт, навчав бажаючих тонкощам реставрації, проводив семінари з давнього українського малярства,  організовував виставки. Маючи професійну художню освіту, постійно її вдосконалював за кордоном (у Польщі, Франції) у т.ч. й знання з реставрації станкового та монументального мистецтва. Микола Іванович Касперович писав і власні картини в іконописній техніці, більшість з яких, на превеликий жаль, втрачено. Збереглася невелика їх кількість, які представлені у деяких музеях України (Національному художньому музеї України, Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького) та у США (в Українському католицькому університеті у Філадельфії).

Певний час, коли жив у Парижі (1909-1911 рр.), входив до груп «Українська громада у Парижі», Салон незалежних», був учасником Міжнародного союзу митців та письменників, товаришував та співпрацював з багатьма відомими українськими діячами, які з різних причин мешкали за кордоном. Серед них – співпраця з М. Бойчуком - українським художником, засновником національного мистецького стилю, що поєднував візантійські традиції з європейськими новаціями та українським народним мистецтвом, який отримав назву «бойчукізм». Співпраця митців була доволі плідною, в результаті якої Микола Касперович підтримав творчі ідеї Бойчука та став представником цього культурно-мистецького явища - входив до когорти художників-бойчукістів. Разом з Бойчуком Касперович брав участь у реставрації ряду пам’яток, у т.ч. й на його батьківщині – Козелеччині, а саме -  іконостасу Трьохсвятительської церкви у с. Лемеші (1913 р.). Після жовтневого перевороту 1917 р.  працював викладачем у художніх вузах у Києві та Миргороді. 1922 р. повернувся на Чернігівщину, де працював реставратором Чернігівського губернського музею (нині Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарновського). Майже рік відновлював фрески у чернігівському Спаському соборі. Потому -  знову виїхав до столиці, де понад 10 років працював реставратором у музеях Києва, які за певний час увійшли до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Попри великий обсяг робіт мав доволі скромні статки, за які житло у Києві винайняти не міг, то й жив на території Лаври. Остання його значна робота – реставрація іконостасу Кирилівської церкви у Києві. У 1938 р. був арештований та «зізнався» в участі у «петлюрівсько-повстанській та контрреволюційній націонал-фашистській організації», а за два місяці (у травні того ж року) розстріляний. Похований Микола Іванович Касперович у Києві.  Реабілітований посмертно.

За матеріалами vue.gov.ua, wikipedia, esu.com.ua