Зовсім не червонокнижний, проте цікавий, корисний та у дечому навіть унікальний птах
Маленький, неяскравий, малопомітний, а ще - «соціальний», адже він один із найпоширеніших видів птахів, що мешкають по сусідству з людьми вже понад 10 тис. років. Навіть у Біблії про нього є згадка. У Новому Завіті Ісус Христос каже, що навіть ця пташка (?) не може впасти з неба без волі Господа…
У лісах, далеко від людських поселень, ці птахи зустрічаються вкрай рідко. Здається, про цих наших «сусідів» ми знаємо майже все, адже бачимо щодня, чуємо їх характерне різке цвірінькання. Проте є цікаві та маловідомі факти про цих пташок, які здивують певну кількість наших читачів.
До речі, Українське товариство охорони птахів оголосило його пташинним символом 2024 р. в Україні.
Тож мова про горобців, серед яких найпоширеніші і найвідоміші види - хатній та польовий.
Ці маленькі пташки здатні розвивати швидкість у польоті до 40 км/год. Щоб розвинути таку швидкість, вони вимушені здійснювати 13 помахів крил в секунду.
Крила використовують не тільки для того, щоб літати, а ще й для спілкування, нерідко - для вираження емоцій. Як вважають орнітологи, якщо горобець «нашорошив» пір’я та «набундючився», а ще й розмахує крилами – комусь треба боятися, бо на цього когось він дуже злиться та таким чином лякає.
Під час польоту у горобців серце шалено б'ється - до 1000 ударів на хвилину. У стані спокою кількість ударів орієнтовно у двічі менша. Саме із-за цієї особливості вони можуть триматись у повітрі не більше 15-20 хв. А потім - обов’язковий відпочинок.
Ця пташка з людиною має одну спільність: горобці можуть померти від інфаркту, якщо його дуже сильно налякати.
Горобці можуть відгукуватися на імітацію цвірінькання. Більше того - вони можуть змінювати «тональності свого співу», що робить їх унікальними серед багатьох пернатих.
Горобці — однолюби, вони створюють сім'ю раз на все життя. І ще вони доволі плодовиті: за кілька літніх місяців вони можуть дати по 2-3 виводки.
Горобці можуть плавати, хоча й не відносяться до водоплавних. Особливо це стосується, коли цій пташці загрожує небезпека. Перефразовуючи відомий вислів – захочеш жити, то й плисти будеш.
Їх можна назвати пташками – «борцями за чисте довкілля» та помічниками у прибиранні території. Адже ці невтомні пернаті активно «реагують» на недопалки – збирають їх і несуть … до себе у гнізда. Навіщо? Орнітологи вважають, що за їх допомогою вони борються з паразитами, адже нікотин та все інше, чим наповнюються цигарки, допомагає їх відганяти.
Саме до них можна віднести вислів «бачити світ у рожевих окулярах». Направду окулярів, звісно горобці не мають, проте через особливу будову своїх очей вони бачать світ у рожевих відтінках. А ще вони бояться блискучих смужок і чомусь не люблять синій колір. Про причини такого своєрідного кольоросприйняття орнітологи поки що не повідомляють.
У шиї горобця вдвічі більше хребців (14), ніж у жирафа (7).
У США (м. Бостон) встановили 1-й пам'ятник горобцю. Таку шану він отримав за те, що завезені у 2-й пол. ХІХ ст. в Америку колонії цих «ненажер» знищили гусінь, яка поїдала листя дерев.
Пташка має швидкий обмін речовин і при відсутності їжі протягом 24 годин вона може загинути. Тому у холодну пору року горобців, проте як й інших птахів, обов’язково треба підгодовувати. І навесні та влітку вони «віддячать» поїданням багатьох шкідників, які так дошкуляють наших садоводам та городникам.
Усього на Землі налічується понад 1 мільярда горобців.
Температура тіла горобця — 41-42 градуси за Цельсієм, довжина тіла дорослої пташки – до 16 см, вага близько 25-35 г, а розмір мізків – 1 г.
Найбільший «родич» горобця - ворон.
За матеріалами suspilne.media, tsn.ua,.obozrevatel.com, sheplis.com.ua
