Дім настоятеля та трапезна Батуринського Миколаївського Крупицького монастиря

Красивое место,жаль реконструкция никак не завершится.

Необыкновенное место! А св. Николай - это необыкновенная чудодейственная икона!

Божья благодать. Больница для души

Цікавий жіночий монастир. Знаходиться на березі річки Сейм. Особливо стане в нагоді паломникам.

В монастир потрапили випадково дорогою з Кербутівки до Батурина. Почули про нього від місцевих, коли відпочивали біля понтонного мосту. Загалом - непогана локація. Вигідним є розташування поблизу колишньої гетьманської столиці і мальовничого Сейму. От ще б міст добудували...))

Very nice Monastery. Father Alexei is very good !!!

Long time to get there, but it's worth it. Peaceful place.

Colorful place

За переказами, заснований в ХІ ст. на березі р. Сейм (притока Десни) як чоловічий монастир на місці явлення чудотворного образу Св. Миколая (поблизу сучасного с. Вербівка Бахмацького р‑ну Чернігівської обл.); друга назва — Крупицький — пов’язана із набігом монголо‑татар: люди, які сховалися в монастирі, страждали від голоду й молили у Бога порятунку, у відповідь на їхні молитви з неба почали падати крупи (існує легенда, що ці крупи зберігалися до часів гетьмана І. Мазепи). Зруйнований у середині ХІІІ ст. Відновлений на поч. ХVІ ст. інокинею Мокриною. Перший відомий намісник — Іоанн (1633—50рр.). Відтоді поступово розбудовувався, зокрема за рахунок земель і сіл, закріплених за ним гетьманом Б. Хмельницьким, Ю.Хмельницьким, І.Мазепою та ін. Після проголошення 1669р. Батурина резиденцією лівобережних гетьманів став одним із головних центрів культурного та релігійного життя України, а також добре укріпленою фортецею, оточеною валами з дерев’яними стінами та вежами. 1680 р. на кошти генерального судді І. Домонтовича у кращих традиціях українського бароко зведено п’ятибанний храм Святого Миколи, в іконостасі якого розміщувалася головна святиня — ікона Св. Миколи Мірлікійського. Багато відомих діячів культури періоду Гетьманщини пов’язали своє життя або діяльність з монастирем. Так, 1682—8 рр. і 1686—92 рр. його настоятелем був релігійний діяч і письменник Дмитро Туптало ( канонізований 1757 як Святитель Дмитро Ростовський), який продовжував тут роботу над твором «Четьї Мінеї», що прославив його серед православного світу, а 1691 р. переніс до монастиря (за сприяння І. Мазепи) частину мощів Святої Великомучениці Варвари.