Статуї Церери та Гери

У 1823-1829 роках прилуцький полковник Павло Ґалаґан спорудив в Сокиринцях за проектом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декоративним куполом. Він слугував як розважальна резиденція, пишно вбраний та художньо оформлений. Водночас садівник-австрієць Бістерфельд розбив навколо палацу великий ландшафтний парк на 40 гектарів з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна коштовна колекція посуду і зброї. Тут діяв кріпацький театр і хор.

Неплохое место, хотя кроме природы там смотреть особо нечего. Здание, которое часто мелькает у всех на фото, похоже что используется под школу (или лицей). На момент визита, было закрыто. А больше там ничего и нет. В стороне есть ещё альтанка. А с другой стороны - общежития. Но как вариант отдыха от городской суеты, то неплохо.

Красивая территория, дворец величественный. Внутрь не попали, закрыто, на фасады очень красивые. Мост готический очень понравился!!!

У 1823—1829 роках поміщик Павло Галаган спорудив в Сокиринцях за проектом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декора. Єдиний на Лівобережжі комплекс споруд цього типу, що зберігся. Через це Сокиринці колись називали «українським Парнасом». У сокиринському палаці часто гостювали Т. Шевченко, художники В. Штернберг, М. Лисенко. Дуже затишне і романтичне місце з величезною територією.

Палацово-парковий комплекс у Сокиринцях є яскравим зразком садово-паркового мистецтва XІX ст. А сам Палац Галаганів належить до пам'яток архітектури національного значення. Спеціально мабуть сюди б не поїхав але якщо ви зібралися і вирушили в подорож до Качанівки подивитися на палац Тарновських, то на зворотньому шляху обов'язково заїдьте на півгодини-годину до палацу Галаганів (добре, що відстань між палацами всього на всього близько 40 км) - воно того варте. Майже усі споруди комплексу – палац, група будівель при в'їзді та брама розташовані на одній осі, яка перетинає всю територію садиби та пов'язує палац із селом. Білосніжний палац розташований у центрі парку та вирізняється компактністю своїх об'ємів і мальовничим силуетом. Двоповерхова будівля увінчана круглим декоративним куполом. Увесь палацовий комплекс складається з трьох головних корпусів – центрального та двох бокових, причому центральний виділяється своїм масивнішим об'ємом. Композиція головної будівлі є типовою для садиб, збудованих на початку XІX ст., до центрального корпусу прилягають симетрично розміщені флігелі, які сполучаються з ним критими одноповерховими переходами. Два менші корпуси є значно скромнішими, вони з бокових фасадів обладнані самостійними виходами. Головний фасад декорований восьмиколонним портиком, а з паркової сторони – шестиколонним. Особливістю палацу є пандус з 2-ого поверху зі сторони паркового фасаду, який розширюється до низу й плавно сполучається з парком. Нажаль потрапити всередину палацу не є можливим оскільки у ньому зараз розміщується Сокиринський професійний аграрний ліцей.

Не вероятной красоты усадьба с наружи. И обычная школа внутри. И именно благодаря данной школе, сохранилась усадьба. Удивительно, как малое бережет великое. Как вы поняли внутренности дома меня сильно не впечатлили, и все же поделюсь впечатлениями. Находясь внутри, у меня сложилось впечатление лабиринта. Это интересное чувство складывается благодаря системе коридоров. И меня сильно впечатлила комната, где проходили выступления и этот потрясающий выход в сад.

Ничего так. Зашли через ворота, в глубине парка виднеется маеток. Идем по тропинке и ощущаем себя графьями, наверное, потому что нет дороги, прямо видится, как по этой тропе едет карета или бричка с хозяевами. У меня лично было такое ощущение. Но оказалось, что вся красота как раз сзади. Большая летница. Но население наше, как всегда, самое фотографируемое место для туристов, а семейка АДАМСОВ (папа, мама и маленькая дочка) не нашли другого места, как на самых верхних ступенях развернуть свои бебехи и жрать, при том, что внизу на траве стоит куча скамеек, хоть ешь, хоть спать ложись. И все, кто ни сунется фотографироваться, разворачиваются и уходят. Прямо убила бы. Так интересно, что у этой семейки в голове, что бы так себя вести. Все настроение от посещения испохабили. Еще там есть 200-летний платан.

Дорога зараз містами ремонтується але місце дуже позитивне, дає гарно відпочити..... Родове гніздо відомого козацько-старшинського роду Ґалаґанів збереглося до нашого часу і є найбільш характерним прикладом палацово-маєткової архітектури Лівобережної України кінця 18 - початку 19 століття. У 1823-1829 роках прилуцький полковник Павло Ґалаґан спорудив в Сокиринцях за проектом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декоративним куполом. Він слугував як розважальна резиденція, пишно вбраний та художньо оформлений. Водночас садівник-австрієць Бістерфельд розбив навколо палацу великий ландшафтний парк на 40 гектарів з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна коштовна колекція посуду і зброї. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали «Українським Парнасом».

Архітектура садиби ззовні вражає. З близька побачите, що за будівлею погано доглядають. Парк занедбаний. В самому палаці діє технікум, тож оглянути інтер'єр можливості нема. Багато часу на огляд пам'ятки не варто.

Very good place to visit to think about history. The place was closed when we visited but the outside territory and facades are beautiful

nice location!