Багно на Чернігівщині є у списку регіонально рідкісних судинних рослин

Так, у даному випадку мова саме про вічнозелену низькорослу чагарникову рослину, а не про болото чи трясовину. Хоча ця рослина називається багном звичайним із-за того, що росте саме у заболочених та сирих місцинах, на торф’яних болотах. Саме у травні починається її цвітіння, яке триватиме до липня. Квіточки ніжно білі, проте мають дуже специфічний різкий запах, який у великих концентраціях та при тривалому перебуванні поруч людини може  викликати у неї головний біль. У тварин при потраплянні їх у зарості багна може виникнути параліч. І побачивши цю рослину, треба пам’ятати також і те, що її пагони – отруйні, хоч і мають лікувальні властивості: їх можуть використовувати при лікуванні астматичної задухи, від ревматизму, при кровотечах, для загоювання ран та ін., проте строго дозовано. У ветеринарній практиці багно також колись доволі широко використовували при лікуванні різних кишкових хвороб  тварин, проте теж при дотриманні жорсткого дозування.

Для підлісків соснових лісів наявність там багна сприяє зменшенню у рази шкідливих комах, які пошкоджують деревину. Проте бджіл ця рослина приваблює і на них вона не має згубного впливу. Мед, зібраний з багна, як кажуть фахівці, має доволі специфічний присмак.

Як лікарську рослину її заготовляють у Житомирській, Волинській та Рівненській областях, де запаси її значні.

 

За матеріалами wikipedia, pharmencyclopedia.com.ua

Фото: wikipedia