Її знали як Надю, проте це не її справжнє ім’я, а псевдо під час її перебування майже 3 р. у лавах збройного підпілля на території Станіславської області (з 1962 – Івано-Франківська обл.), коли вона працювала кулеметницею, згодом - пропагандисткою ТВ (тактичний відтинок) -21 «Гуцульщина», який належав до Військової округи – 4 «Говерла» групи УПА – Захід.
Мова про Галину Кузьменко, уродженку села Нова Басань (нині Ніжинського району). Життєвий шлях Галини був не з легких: коли їй було 11 років,вона залишилася зовсім одна, - померли її мати та двоє братів від голоду (1933 р.), а батько був заґратований за сфабрикованим звинуваченням. Більше батька дівчина не бачила. Забрав її на виховання дядько, який проживав на Донеччині. За декілька років Галина повернулась на батьківщину і ще за окупації Чернігівщини фашистами вступила до підпільної організації «Чернігівська січ», а коли лінія фронту підійшла впритул до області, - організація (і Галина у т.ч.) рушила рейдом на захід та приєдналась до УПА.
У 1946 р. Кузьменко захворіла на тиф, була заслабка для подальшого руху на захід, схоплена нквд-истами та засуджена на 10 р. таборів (відбувала покарання у Воркуті) та ще додатково отримала 5 років обмеження у правах )заборона проживання у великих містах, робота на керівних посадах та ін.). Після звільнення побралась Ярославом Когутом, теж вояком УПА. Кількадесят років Г.Кузьменко мешкала на Бориспільшині, а останні роки свого життя жила у сина у Києві, де у 2000 р. померла та похована.
За матеріалами istpravda.com.ua («Українці проти нацизму:10 історій про співвітчизників — героїв 7 армій»), wikipedia, «Жінки в ОУН та УПА»