Найстаріше село Новгород-Сіверщини - Горбове
Село Горбове носить титул не лише найстарішого населеного пункту Новгород-Сіверщини, але й вважається що не є справжнісіньким творінням Ольговичів. А зараз самі і дізнаєтесь що і до чого.
Перші записи про населений пункт зустрічаються в літописах початку ХІІ століття і пов’язані з іменами Ігоря та Святослава. Відтак, у 1146 році Ізяслав (син Ярослава Мудрого) відправив сина свого Мстислава і чернігівських князів – братів Давидовичів до Новгорода з метою «принудити» сіверського князя Святослава, так би мовити, призабути повалення з престолу брата Ігоря. Князі пішли до Ігорева сільця, де був добре облаштований двір зі значними запасампродуктів та різної всячини. Обібрали квітуче князівське село та спалили разом з церквою св.Георгія. Оскільки поселення на території сільця опісля більше не відновлювались, то зосередимо увагу на новій сюжетній лінії. Адже опанувавши пагорби над долиною Десни, на відстані кілька сотень метрів від знищеного «Ігорева сільця» служливі люди Ольговичів започаткували розбудову спадкоємця колишньої фортеці, а саме - села Горбів. Відповідно, першими поселенцями і стали люди, які несли службу з охорони князівства. Разом з місцевими жителями князь Ігор облаштував своє перше «укріплення», назване «Ігореве сільце». Зараз це місце сучасні жителі Горбового називають «Селецька».
Через декілька століть постала і нова церква Святого Георгія. Попри те що на сьогодні у селі немає храму (той був зруйнований у 1930ті) тут збереглася традиція вшанування Святого Георгія - зимового і весняного. І хоч церкву Святого Георгія не вдалося зберегти до наших днів, історичні джерела все ж містять деякі відомості щодо неї. Зокрема, те що церква була триверха, дерев’яна, з одним престолом в ім’я Святого Великомученика Георгія. При церкві була дзвіниця з трьома новими дзвонами. Поряд стояла шкільна хата, у якій проживав учитель – д’ячок Сидір Йосипович Скрипченок. При церкві був псаломщик – Данило Леонтьєв (23 років) та Паламар – Семен Іванов (30 років).А от володінь у церкви ніяких і не було. Священники Короткевичі мали 13 нивок (загонів), які надали їм козаки й посполиті в ругу, тобто для отримання доходів із землі як платні за церковну службу.
Дещо про побут священників. Вони проживали у двох окремих дворах, які дісталися їм у спадок від свого прадіда – горбівського священника Григорія Короткевича. У дворі священника стояли: 1 світлиця з кімнатою, сінцями та пекарнею, 2 амбари для поклажі та 1 сарай для худоби. Священники ще мали 3 сінокоси в горбівських лугах по правій стороні Десни.
Горбове – це також мала батьківщина талановитого поета епохи розстріляного відродження – Миколи Скуби. У селі лишилася його садиба, за якою наглядає син, а поруч зі шляхом на Дігтярівку стоїть каплиця на пам’ять про батька.
Тож, ласкаво просимо і вас пізнати всі тонкощі горбівської душі.
