Один із найбільш цитованих математиків світу - з Чернігівщини
Ще його вважають одним із великих вчених, математичним генієм XIX—XX ст. Він - автор шести фундаментальних монографій, кожна з яких відкрила нову галузь математичних досліджень. І до сьогодні його математичні побудови у багатовимірних просторах використовуються у кристалографії, астрономії, астрофізиці, радіаційній фізиці, фізичній хімії, хімічній інженерії, комп’ютерній графіці, електроніці, екології, офтальмології. Нині так популярний штучний інтелект створювався саме з використанням відкритих цим вченим математичних побудов. Одна із основ програмування, яка використовується і сьогодні, ґрунтується на «аналітичній теорії чисел», автором якої є цей науковець.
Мова про Георгія (Юрія) Феодосійовича Вороного, уродженця с. Журавка (Жоравка), у козацькі часи - сотенного містечка Прилуцького полку (нині Чернігівська область,Прилуцький район).
Захоплення з дитинства математикою всіляко підтримували його батьки – Феодосій та Клеопатра, які працювали викладачами у різних навчальних закладах України та Молдови, а батько багато з яких очолював, був педагогом за покликанням, ініціатором створення безкоштовних недільних шкіл для робітничої молоді, селекціонером.
Ще зі студентських років Георгій почав публікуватись у тематичних наукових виданнях та вражав своїх викладачів винятковою внутрішньою самодисципліною, наполегливою щоденною дослідницькою роботою у пошуку нових математичних фактів. У 26 років ! (1894) Вороного призначають професором Варшавського університету. Паралельно Георгій Феодосійович обіймає посаду декана механічного факультету Варшавського політехнічного інституту. Здавалось, він поспішав в усьому: намагався встигнути якомога більше дослідити, вивчити, і не дарма, адже його життя обірвалось у 40 років із-за невиліковної на той час хвороби жовчного міхура та нирок. 20.11. 1908 р. Георгій Вороний помер. Згідно з його останньою волею поховали Георгія Феодосійовича у рідному селі. Протягом усього життя Георгій Вороний зберігав зв'язки з Журавкою, щороку приїздив туди під час літніх канікул та відпусток, де йому у тиші вдавалось обмірковувати свої наукові праці. Тривалий час його забальзамоване тіло зберігалося у спеціальному склепі, але на початку 30-х років ХХ ст. могилу сплюндровано, склеп зруйновано, тіло вченого певний час знаходилось просто неба. Односельці згодом все ж таки змогли перепоховати Георгія у могилу до його батька Феодосія Яковича.
Практичне забуття на довгі роки на Батьківщині, проте не у світовій математичній науці, де не одне десятиліття впроваджені поняття «метод Вороного», «клітини Вороного», «діаграми Вороного», «розбиття Вороного», «мозаїки Вороного». Й донині напрацювання Г. Вороного актуальні в інженерних конструкціях, у дизайнерських проєктах, тому що його метод розбиття певного об'єму на частини дозволяє створювати максимально міцні структури з використанням мінімальної кількості матеріалу. Дослідження з використанням діаграм Вороного продовжують проводити практично в усіх країнах Європи, Америки, Японії, Китаї, Австралії, Індії, Новій Зеландії - практично по всьому світу. За останні 30 років вийшло кілька ґрунтовних монографій та сотні статей, в яких узагальнено напрацювання Вороного. У Сеулі – столиці Південної Кореї (Університет Ханьян) діє Дослідницький центр діаграм Вороного. З поч. ХХІ ст. у різних країнах світу проводяться щорічні міжнародні симпозіуми, присвячені узагальненням діаграм Вороного та їхньому використанню. Про надзвичайно широке використання цих діаграм свідчать десятки тисяч посилань в Google на такі терміни, як voronoi diagrams, applications of voronoi diagrams, voronoi art, voronoi diagrams nature, voronoi design, voronoi architecture design, voronoi urban design та ін. В Україні, після здобуття незалежності, також періодично проходять Міжнародні конференції, присвячені розвиткові наукових напрямів, що їх розробляв Г. Вороний.
У 2010 р. на його малій батьківщині, у с. Журавка, створено Благодійний фонд ім. Георгія Вороного з метою увічнення місць, пов'язаних з життям всесвітньовідомого математика та його родини (батька, братів, дітей, племінників).
Минулого року «Чернігівщина туристична» розповідала про його сина – Георгія Георгійовича (його ще називали Юрієм Юрійовичем), теж відомого вченого, лікаря – хірурга, який увійшов у ТОП-10 найважливіших винахідників-українців ХХ ст., які глобально вплинули на подальший розвиток світу. Переживаючи тугу за померлим замолоду батьком, він наполегливо вивчав можливості трансплантології та зміг вдало здійснити пересадку нирок. Цією операцією Ю. Ю. Вороний на декілька десятиліть випередив розвиток трансплантології у світі. У більшості країн такі операції почали робити тільки у 50-60-ті роки ХХ ст. ( більше - https://chernihivregion.travel/blog/oromo-gig).
Взагалі, практично кожен із представників роду Вороних із Журавки – видатна особистість у своїй справі, з характерною особливістю роду - винятковою внутрішньою самодисципліною, шаленою жагою до постійного розвитку і вдосконалення та, на жаль, схожою трагічністю завершення земного життя: більшість із них, кому судилось жити в радянські часи, переслідувані та репресовані цією владою.
Видатний математик мав багатодітну сім’ю. Двоє його синів були лікарями: Олександр – онколог, загинув у 1948 р. у ГУЛАГзі, Юрій – видатний трансплантолог із-за заборон вимушений практично до кінця життя працювати лікарем-урологом у Житомирі. Родинам доньок Г. Вороного теж дісталося: їх чоловіки були репресовані та закатовані у ГУЛАГзі. Відповідно на родині довго залишалось тавро «ворогів народу».
Його брат – Михайло – продовжив справу батька та сприяв створенню у 1885 р. у рідному селі одного із перших у російській імперії заводів для переробки лікарських рослин.
Його племінник - Андрій, історик та геолог, знайшов у 1927 р. поблизу села стоянку первісної людини, датовану 10-8 тис. р. до н.е., яку назвали Журавською. Теж був репресований та засланий на Кольський півострів.
Одна із доньок Г. Вороного – Марія писала: «Мій дід, батько, його брати та діти – вони були справжні… У родині вчили ніколи не думати про багатство, та багатими ми ніколи й не були, не думали навіть і про славу, а тільки про славу України».
За матеріалами wikipedia, статті Олега Вишнякова на «Одеська політехніка - on-line»
