Якось, під час виконання наказу гетьмана, загін козаків заблукав у лісах і болотах над Удаєм. Удосвіта козаки почули голос півня. Вирішили, що вони так би мовити «при путі», у потрібному напрямку. Вийшли до села, де їх гостинно прийняли: нагодували та напоїли. Козаки записали у свій реєстр тутешніх поселенців, які забажали поповнити козацькі лави. А коли запитали, як же називається село, відповіді не знайшлось. Тоді й записали «При путі», ось так і народилось село - Припутні.
Хоча давайте вже не відкидати і більш наукову версію походження назви: на місці села було озеро. Коли озеро висихало, там почали утворюватись острови, на яких селились птахи – «припутні». Але, можливо, назва пішла й від слова «припутень» - дикий голуб, тут вже кому яка версія смакує.
До речі, у Припутнях було знайдено скарб римських монет ІІ-ІІІ століть, тож досить вірогідно, що у давнину понад Удаєм вирувало активніше життя, ніж на сході чи півдні Ічнянщини.
Ми доволі часто згадуємо про якісь міфи, легенди, несподівані факти про села, а от про звичайне сільське життя трохи і призабуваємо.
А жили мешканці Припутнів у двокамерних та трикамерних житлах. Двокамерні мали хату та неопалювальні сіни, а трикамерні – містили сіни посередині, де з одного боку хатина, а з іншого – комора (підсобне для зберігання продуктів або сезонного одягу). Комод селянина складався з сорочок, фартухів, скатертин, рушників та верхнього одягу, а вишивка, була поширена білим по білому.
Харчувалися припутенці сезонними продуктами, які і сушили, і солили, і квасили, і коптили. Раціон був побудований переважно на рослинній їжі, м’ясо вживали рідко, хоча молоко і яйця вважались частими гостями столу. Особливістю приготування хліба було посадження його у піч на капустяних листках. Полюбляли місцеві жителі і пиріжки з різними начинками. Також пекли млинці із заквашеного гречаного чи житнього борошна, які смакували зсиром, розведеним молоком, вмочали у підсмажене сало або у сметану.
Займалися традиційними для місцевості ремеслами: рільництво, городництво, садівництво та рибальство. Урожай збирали за допомогою серпа та коси. Серпами жали і жінки, і чоловіки, а от косили виключно чоловіки.
Темна сторінка історії Припутнів містить таку замітку про війну:
14 вересня 1943 року стояв теплий сонячний день. Десь о 12-й годині до села зайшли радянські розвідники, а за ними на шляху Вишнівка-Припутні наближалися передові частини. Це був радісний час для селян, адже їхзвільнили від фашистських окупантів. Однак, у той же момент над селом з’явився ворожий літак-розвідник, а за ним – бомбардувальники. Скидали запальні й осколочні бомби. Таким чином, було спалено понад 140 будівель та вбито 80 жителів. Без житла залишилося близько 700 дорослих і дітей.
Та щоб не завершувати на сумній ноті, підкинемо вам неочікуваний, але приємний факт: село Припутні – взагалі зірка, адже має тезку - фільм відзнятийу 2017 році режисером Аркадієм Непиталюком. Частина зйомок проходила у селі. Тож, спочатку фільм, а потім по слідам чекаємо вас і в самих Припутнях.