На Чернігівщині розквітла квітка із гідробалістичним способом поширення насіння.

Це -  жовтяниця черговолиста, у народі її ще називають – селезіночниця, "місячиха-трава". Крім того, що ця рослина відноситься до ранньоквітучих, бо цвітіння починається з березня і триває до того, як на деревах місцевості повністю розпуститься листя, донедавна її молоді весняні листки та верхівки пагонів з пуп'янками та квітками вживали як салатну зелень. А ще її використовують у народній медицині: як стверджують травники - її настій має фітонцидну, сечогінну, відхаркувальну, кровоспинну, протизапальну дію, лікує печінку та селезінку (тому й має одну із назв – селезіночниця), стимулює апетит.
 Після цвітіння вона стає непомітною серед підростаючих трав. А після дозрівання насіння, у червні, надземна частина відмирає повністю, отже життя до наступної весни продовжується лише у підземному кореневищі. Звідси ще одна народна назва жовтяниці - "місячиха-трава".

Ця рослина багаторічна, морозостійка, комфортно почуває себе у тіні та помірно вологих місцевостях, добре переносить тимчасове затоплення під час весняного водопілля.  Найчастіше її можна побачити у листяних лісах, вогких ярах, по берегах річок і струмків, на болотах, луках і в заболочених чагарникових заростях. Плодоносить у травні-червні. Один із цікавих способів поширення насіння – т.зв. гідробалістичний: коли насіння дозріває – плід відкривається і утворює своєрідну чашечку, на денці якої відкрито лежить насіння. Під час дощу удари крапель виштовхують насінини назовні. Таким чином розмноження відбувається досить швидко, завдяки чому жовтяниця часто утворює галявинки - скупчення.
У нашій державі поширена практично в усіх регіонах, окрім Криму. У деяких країнах, наприклад, у Франції, вона стала рідкісною рослиною та охороняється, адже із-за вирубки лісів та осушення боліт ареал її  існування критично зменшився.
 
 

Інформація –wikipedia
Фото – Мезинський національний природний парк