Перший директор Національної бібліотеки України – з Чернігівщини
Це – Степан Пилипович Постернак (Постернаков, Пастернаков), уродженець с. Степанівка (нині Рівчак–Степанівка) на Ніжинщині, організатор бібліотечної справи в Україні, бібліотекознавець, історик освітнього руху, педагог, громадський діяч. З 1905 до 1911 рр. навчався у чотирьох вищих навчальних закладах росімперії. У студентські роки був активним учасником політичного та громадського життя, за що піддавався покаранням. Так, у 1906 р. був заарештований, відсидів кілька місяців у Ніжинській в’язниці та вийшов за амністією.
Також трохи недовчившись в Імператорському Санкт-Петербурзькому університеті у1910 р. був відрахований з нього, який закінчив наступного, 1911 р. Вчителював у багатьох школах в Україні та ряді міст росії. Після встановлення радвлади переїхав до Києва, де працював на викладацьких посадах та головним консультантом шкільного відділу Наркомосу України, київського губернського комісара освіти та в інших установах, близьких за фахом. Від поч. 1920-рр. діяльність С. Постернака тісно пов’язана із Всеукраїнською академією наук (нині – Національна академія наук України), де він працював керівником секції історії освіти Педагогічної комісії, ученим секретарем Комісії для складання енциклопедичного словника, заступником голови бібліографічної комісії та ін. структур. А з 1922 р. був долучений до реорганізації, а фактично створення Всенародної (Національної) бібліотеки України, і з наступного року її очолив. На посаді директора Постернак пропрацював понад 5 р. За цей час за його ініціативи була створена науково-дослідна комісія бібліотекознавства й бібліографії, організовано річні курси підготовки бібліотекарів, засновано «Журнал бібліотекознавства та бібліографії», а бібліотека за своїми масштабами вже досягла рівня найбільших європейських національних бібліотек. Ще він працював над виробленням української каталографічної інструкції – єдиних, уніфікованих, обов’язкових для всіх правил опису, писав статті з теорії бібліографії та бібліотекознавства, виступав з доповідями на бібліотечних конференціях і нарадах.
Постернака як багатьох діячів культури та науки України не оминула доля звинувачень у приналежності до т.зв. контрреволюційних «Спілки визволення України» та «Братства української державності»: у 1929 р. він був заарештований, вдома проводились обшуки. Доказів не знайшли і за півроку С. Постернак вийшов із в’язниці, проте на роботу до Нацбібліотеки йому вже шлях був закритий. Назавжди. Не допомогли самозвинувачення та принизливі виправдовування.
Вдруге був заарештований у 30.12.1937 і знову за участь у нібито «антирадянських терористичних організаціях». Наступного, передноворічного, дня без будь-якого попереднього слідства засуджений «трійкою» при Київському обласному управлінні НКВС УРСР до смертної кари. Страчений у січні1938 р. Реабілітований у 1989.
За матеріалами wikinosivka.info, resource.history.org.ua, esu.com.ua
