Ракушка родом з Чернігівщини
Про таких кажуть: якщо людина талановита, то цей талант у неї багатогранний.
І дійсно – за які б справи він не брався, навіть надскладні, - практично все йому вдавалось: і фінансова та податкова діяльність, і дипломатія та реформаторство, і релігія. Література – також. Він – це Роман Ракушка-Романовський - видатний діяч Гетьманщини 2-ї половини ХVІІ ст., уродженець м. Ніжина.
Давав ладу фінансовим справам: певний час опікувався фінансами Ніжинського полку, до якого долучився у 1649 р. На цій посаді він також відповідав за видавання дозволів на будівництво гребель та млинів, які на той час були доволі прибутковим «бізнесом», і збирання з них податків до скарбниці полку – т.зв. «мірочок». Пізніше, при гетьманові І. Брюховецькому призначений на посаду генерального підскарбія Лівобережної України (нині ця б посада називалась міністр фінансів). Крім цього встигав «тримати руку на пульсі» всієї млинарської справи Гетьманщини.
Мав організаторський хист та реформаторські здібності (зараз би його назвали, напевно, менеджером найвищої ланки): доволі успішно сприяв реформуванню Ніжинського полку, створенню окремого Стародубського полку. Згодом в уряді Брюховецького контролював діяльність сімох лівобережних полків: Ніжинського, Стародубського, Сосницького, Київського, Прилуцького, Лубенського та Полтавського.
Ще замолоду був «помічений» як непересічний перемовник: будучи ніжинським полковим сотником, - доволі успішно виконував доручення гетьмана Івана Виговського в його переговорах з татарами, московитами, в уряді гетьмана Юрія Хмельницького був у складі делегації російсько-польської комісії для вироблення умов перемир’я. У 1670 р. у складі делегації, спорядженої гетьманом Петром Дорошенком і митрополитом Йосифом Нелюбовичем-Тукальським до Константинополя, де спілкувався з патріархом Мефодієм, в якого крім завдань від гетьмана П. Дорошенка, зміг отримати т.зв. «прокляту грамоту», тобто анафему на іншого гетьмана Дем’яна Ігнатовича, який залишив його без майна, знеславив та змусив ховатись від переслідувань.
На шостому десятку свого життя Роман Онисимович отримав висвячення на протопопа (протоієрея) та зміг організувати роботу парафії при стародубській Миколаївській церкві, де прослужив 27 років.
І ще він відомий своїм літературним талантом. Більшість істориків та дослідників історії України та Гетьманщини вважають його наймовірнішим автором «Літопису Самовидця» - цінного історичного джерела, визначної письмової пам’ятки к. XVII ст. Тут він описав як очевидець та безпосередній учасник наслідки національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, описав в цілому становище в Україні та всі основні події в державі протягом кількох десятиліть. Велику увагу у цій роботі приділив міжнародним взаєминам української держави з різними країнами Європи й Азії, захисту козацьких «прав і вольностей» від зазіхань московії. Крім загальнодержавних подій, чільне місце у творі приділено Стародубщині того часу. Саме завдяки Романові Ракушці так багато відомо з історії цього краю. Праця написана простою, наближеною до народної, мовою з елементами народних говірок.
За матеріалами «Український світ», Центрального державного історичного архіву України, radiosvoboda, wikipedia
