Владислав Леонтійович Лихацький, уродженець с. Сухоліски Прилуцького району - український науковець, біолог, селекціонер. Майже півстоліття він пропрацював на Носівській дослідній станції та вдосконалював технології вирощування ряду кормових культур, а саме конюшини лучної та люцерни. У результаті його досліджень (схрещування, відбору, біотехнологій та ін. методів для отримання рослин з підвищеною врожайністю, стійкістю до хвороб та збільшеними якісними показниками) з’явились нові сорти конюшини – «Носівська 4», «Носівська 5», «Атлас» та люцерни – «Чернігівська», «Анді» та ін., які використовували для відгодівлі сільськогосподарських тварин, для покращення агротехнічних характеристик ґрунтів не тільки в Україні, а й за кордоном.
І конюшина лучна, і люцерна є базовими кормовими культурами тваринництва. У них міститься велика кількість вітамінів, амінокислот, жирів, протеїну, фосфору, кальцію та ін. важливих мікроелементів для відгодівлі тварин. За рядом показників у цих рослинах їх значно більше, ніж потрібно за зоотехнічними нормами. Конюшина дозволяє збалансувати вуглеводисті корми за вмістом протеїну. Її агротехнічне значення також доволі потужне: вона збагачує ґрунт органічною речовиною, азотом, фосфором, калієм, поліпшує агрофізичні, агрохімічні й біологічні властивості ґрунту, захищає ґрунт від ерозії, особливо на схилах. Не поступається за кормовими характеристиками й люцерна. Її використовують ще як сидерат: вона збагачує ґрунт азотом і збільшує його родючість. Має потужну кореневу систему, яка проникає в ґрунт на глибину до 1,5–2 метрів (іноді й до 10 м). Завдяки цьому рослина чудово витримує посуху та дістає поживні речовини з глибоких шарів.
Саме тому створення нових урожайних і зимостійких сортів В. Лихацьким безпосередньо вплинуло на якісний розвиток молочного та м'ясного тваринництва і землеробства.
У 1993 р. вийшов на пенсію та проживав у с. Дослідне. Помер Владислав Леонтійович Лихацький на 75-му році життя, похований на кладовищі Носівської дослідної станції.
За матеріалами agrarii-razom.com.ua, soncesad.com та інформацією працівників Носівської дослідної станції