Так і постало на березі річки село Осьмаки
У далекому та не дуже 17 столітті, поміщик на ймення Магденко, родом з Полтавщини, шукав собі місцину для постійного місця проживання. І якось одним літнім ранком, проїжджаючи на шестірці коней мальовничою місцевістю неподалік від р.Десни, натрапив на поселення буйно усіяне квітучими маками та й замиловано вигукнув: «Ось, маки!» - так і постало на березі річки село Осьмаки.
Та, окрім поміщика Магденка, проживав тут і поміщик Затеркевич, щоправда, зажив той меншої (доброї) слави. Ох і натерпілися селяни від нього, та не стільки від поміщика, як від дружини його. З особливою ненавистю ставилася та до селян, за що і отримала прізвисько «бариня». А як вам таке? У 1853 році зарубала лопатою свою кріпачку Пискун Матрену за те, що бідолахадозволила собі в присутності барині виразити невдоволення тяжкою працею під час риття канави. На той час жінка була вагітною. Відомий також інший випадок, можливо, менш вражаючий та не менш придуркуватий: як під час весняної повені в річці розвелося багато жаб, то «бариня» примушувала своїх кріпаків ходити по берегу і довгими лозинами їх ганяти, щоб не заважали їй спати.
Через 50 років селяни зігнали свою лють на поміщицькі сім’ї з хвилею повстань проти панів: у вересневу ніч зруйнували свіженьку огорожу довкола поміщицької садиби, а зранку посипалися друковані листівки із закликами до селян розгромити поміщицькі маєтки і звільнити від викупів та від самих поміщиків. Пани страху собі набралися, звернулися за допомогою місцевого попа, щоб з проповіддю виступив та селян заспокоїв. Заспокоїв так, що революційно налаштовані селяни вночі побили його. Але і піп у заступників мав оренбурзьких козаків, що розмістилися в Стольному, тож розправа над селянами не змусила себе чекати – засудили до каторги в Сибір.
Та не все про сумне: є й «веселеньке», буквально. Побудували у селі Миколаївську церкву - ніби нічого особливого – одноверха з невеличкою дзвіницею, та от кольори зіграли свою роль: трохи блакитного, жовтого та зеленого і вже зовсім інша справа.
Проїжджаючи Осьмаки не забудьте завітати і до єдиного в Україні «п’яного» або «танцюючого лісу», а на території села, зокрема, виявлено поселення, що датуються періодами від 4–2 тисячоліття до н.е., а також 1–5 та 11–13 століттями.
