На запрошення уряду цієї країни він з дітьми брав участь у святкуванні 50-річчя створення єврейської держави. Також мав би бути 1-м іноземцем – почесним громадянином Ізраїлю, проте із-за певних тогочасних політичних реалій, - відмовився, адже за офіційною версією вважав цю місію тоді для себе не на часі (?). Чи то керівництво порадило так відповісти.
А ще у минулому столітті його ім’я занесене до книги «1000 найвидатніших осіб у світовій історії», віддрукованій у США. Це – Василь Якимович Тарасенко, уродженець сел. Сосниці (нині Корюківський район, Чернігівська область). Його доля, після закінчення історичного факультету Київського педуніверситету, здавалось, мала б бути повністю пов’язана з вчителюванням та викладацькою діяльністю. Так і було до ІІ світової війни: Тарасенко вчителював та директорував у ряді шкіл України. Проте після комісування з війни внаслідок поранення доля нашого земляка змінилась докорінно: робота в структурах ООН, посольстві Радянського Союзу у США, заступником міністра закордонних справ…
Всі кар’єрні «щаблі» від комісованого бійця та вчителя до диппредставника в ООН, - Тарасенко пройшов, як кажуть семимильними кроками – за три роки, з к. 1942. Вже у 1945 р. він входив у склад делегацій від України у ряд інституцій ООН. А у 1948 р. очолив делегацію України в Генасамблеї ООН. І як раз на цій посаді брав участь у позачерговій сесії Генасамблеї, де вирішувалось питання про подальшу територію Палестини, точніше – що там, на цій території має бути, адже вона мала вийти з-під контролю Великої Британії, – одна чи дві держави? Британія пропонувала створення однієї арабо-єврейської держави. Рад.союз виступав за створення двох окремих держав: сподівався на створення на Близькому Сході це однієї соціалістичної держави. США у 1947 р. підтримувало «радянський» варіант, проте за рік, на цій позачерговій Генасамблеї вирішило підтримати пропозицію Британії. Всі учасники цього міжнародного заходу були впевнені, що до 18.00 14 травня 1048 р. (за регламентом - не пізніше) буде оголошено про створення сумісної, арабо-єврейської держави. О 17.40, перед оголошенням голосування, В. Тарасенко несподівано для всіх, без погодження свого виступу, виходить до трибуни та звертається до головуючого з проханням надати йому можливість висловити його власну думку. Головуючий, у свою чергу, скоріш за все, не зрозумів повного змісту його звернення, проте інтонація Тарасенка здалась йому загрозливою і він вийшов із зали за охоронцями, адже всі виступи у цій «протокольній» інституції задовго погоджувались, як і зміст таких промов. А такий нерегламентований “вихід” учасника заходу виходив за всі звичні та визначені канони. Тарасенко почав свій майже 30-хв. імпровізований виступ: довгий, для багатьох незрозумілий, дивний, зі значними відхиленнями від теми. Він тривав, допоки головуючий не повернувся з поліцією. Однак за регламентом час втрачено і голосування, якби воно відбулось, - було б не дійсним. Ситуація неординарна для подібних строго регламентованих міжнародних заходів. Всі учасники чекали рішення від США. Для керівника делегації від Сполучених Штатів це також була позаштатна ситуація, коли він не зміг самостійно прийняти рішення без консультацій з президентом. Він попросив головуючого продовжити засідання сесії Генасамблеї на 2 години та після спілкування з президентом повідомив, що США підтримує створення окремих держав: арабської та єврейської.
Так, за безпосередньої участі нашого земляка, педагога, історика, дипломата В.Я.Тарасенка, на сучасній мапі світу з’явилась держава Ізраїль. Ні Палестина, ні Ізраїль, як відомо, не стали соціалістичними країнами.
Сам же Василь Якович невдовзі покинув дипроботу (чи-то був змушений її покинути) та майже 35 р. очолював кафедру нової та новітньої історії Київського університету. Отримав вчене звання професора, свої дослідження та роботи присвятив в основному питанням міжнародних відносин у період після Другої світової війни. Не дожив 1 місяця до 94 років. Помер і похований у Києві у 2001 р.
Читати більше