За любов до української культури, мови, історії політичний діяч початку ХХ ст. з Чернігівщини був двічі арештований та розстріляний
Мова про Коломийченка (Коломійченка) Федора Євдокимовича, уродженця с. , с. Прохори, шо на Борзнянщині. Практично зразу після закінчення московського ВУЗу почав працювати у журналі «Шлях», що успадкував напрям журналу «Українська хата», де публікувались твори, статті, огляди тощо відомих українських діячів культури та мистецтва. Сам особисто - як визначили б зараз, - наповнював контентом економічну та політичну рубрики цього журналу. І зі студентських років — активний учасник українського руху у столиці імперії. Там же познайомився зі своєю майбутньою дружиною оперною співачкою Марією Шекун.
Після переїзду до Києва у 1917 р. Коломийченко почав випускати журнал «Шлях» в українській столиці. У цей час він підтримав УНР – працював у мінпраці УНР доби УЦР. Після поразки Української Центральної Ради та ліквідації створеної нею Української Народної Республіки Коломийченко організував гастролі дружини у Галичині та Італії та виїхав разом з нею. А коли повернувся до Києва, аби, як він вважав уникнути репресій від червоних, взяв прізвище Жук. І продовжував супроводжувати дружину під час її гастролей територією срср, виступаючи на концертах в якості лектора з повідомленнями про українську музику. Його дружина виконувала майже весь відомий тоді український класичний репертуар, народні пісні.
За підтримку української культури двічі був арештований за сфабрикованою справою про участь у т.зв. СВУ (Спілка визволення України). Це була показова справа, яка начебто «викривала» антирадянську організацію серед української наукової та церковної інтелігенції - повністю вигадану НКВДистами. Її основна мета — дискредитація провідних діячів української культури та громадського життя з подальшим геноцидом української нації.
Після першого арешту Федор Коломийченко відбув трирічне заслання. За другим разом після жорстоких катувань «підтвердив» свою шпигунську діяльність та був розстріляний у 1938 р. Реабілітований 1956. Хоча з дружиною під час відбування заслання розлучився, та її наздогнала така ж доля: Марії Шекун-Коломийченко інкримінували нелегальний перехід кордону з Польщі у радросію у 1921 р. з «метою шпигунської діяльності». Слідству також видалися підозрілими знання нею багатьох мов, гастролі за кордоном... Через місяць жорстоких допитів Марія також, як і багато інших під тортурами, у тому числі й її колишній чоловік, «визнала» себе винною. Її теж розстріляли у 1938 р. Реабілітована у 1957 р.
За матеріалами ukr-revolution.history.org.ua, wikipedia, esu.com.ua
