Ім’я глухонімого художника з Чернігівщини занесене ЮНЕСКО до списку видатних діячів культури
Так сталось, що в його багатодітній родині з п’яти дітей - двоє, у т.ч. й він після перенесеної скарлатини під час її епідемії на поч. ХХ ст., втратили слух та мову. Проте свої емоції та відчуття світу хлопчик почав змальовувати, причому з раннього дитинства. Мова про українського художника, декоратора, народного художника України Олександра Ферапонтовича Саєнка, уродженця міста Борзна (Чернігівщина). Спочатку він просто малював, часто буваючи у школі садівництва у Борзні, першим керівником якої був його батько – Ферапонт Петрович. Далі – отримав першу освіту у спеціальному училищі для глухонімих у Петербурзі, продовжив навчання у художніх школах та інститутах у Борзні, Миргороді, Києві.
Працював у техніці інкрустації соломою, художнього текстилю (робив килими, гобелени), декору тканин, зокрема вибійки. Також займався розробкою інтер’єрів приміщень, створював малюнки меблів, працював з керамікою. Є у його доробку й живопис та графічні твори. Олександр Саєнко – основоположник роду художників у трьох поколіннях. Його дочка – Ніна Саєнко, - також відома українська художниця мистецтвознавиця, музеєзнавиця, публіцистка, членкиня Національної спілки художників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Європейської текстильної асоціації/ETN, заслужена діячка мистецтв України. Як і батько, створює мозаїки з соломи, килими, гобелени, вибійки та ін. Його онука - Леся Майданець-Саєнко також продовжує шлях дідуся та матері.
Олександр Саєнко був ініціатором створення музею історії Борзнянського сільськогосподарського технікуму (нині – агроколедж), який був відкритий у 1964 р. Він розміщувався в двох кімнатах, куди художник передав ряд власних мистецьких творів, матеріали про перебування Шевченка на Борзнянщині, значну частину своєї колекції народного мистецтва. Але цей музей проіснував недовго – потрібні були кімнати для навчання студентів.
Мрію про відкриття музею в рідному місті втілила в життя його донька, Ніна Саєнко. У 1996 р. у його родинній садибі у Борзні створено Борзнянський художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України О. Саєнка» (філія Чернігівського обласного художнього музею ім. Г.Галагана). В основі колекції: картини, композиції, високохудожні предмети побуту, меблі з соломи та ін. Також його твори зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України, Національному музеї Т. Шевченка, Національному художньому музеї України, Національному музеї народної архітектури та побуту України, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (усі у Києві), Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному (Полтавська обл.), Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» (Київська обл.), Львівській галереї мистецтв, Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів Черкаської обл.), Музеї мистецтв Прикарпаття (Івано-Франківськ), Сумському, Харківському, Черкаському, Чернігівському, Хмельницькому художніх музеях, Історико-меморіальному музеї-заповіднику П. Куліша «Ганнина Пустинь» (с. Оленівка Чернігівської обл.), Чернігівському історичному музеї, Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М. Коцюбинського, Канадсько-українській мистецькій фундації (Торонто).
Помер Олександр Ферапонтович Саєнко у Києві у 1985 р.,там і похований.
До 100-річчя з дня народження О.Ф. Саєнка за ухвалою та участю ЮНЕСКО його ім'я було занесено до списку видатних діячів культури світу.
Музей Саєнка нині діючий. Проте вкотре звертаємо увагу на те, що всі музейні установи станом на зараз працюють в режимі воєнного стану, тому відвідання музею краще узгодити завчасно. Довідки за тел. (097) 781-37-18, (098) 439-06-65.
Більше про музеї Чернігівщини на сайті «Чернігівщина туристична» за посиланням https://chernihivregion.travel/places?c=reserves,private-museums,local-museums,regional-museums,muzei
