Це - острів Любичів площею понад 4500 га розташований на межі Козелецького району Чернігівської та Броварського і Вишгородського районів Київської областей. Скоріш за все, отримав назву від річки – Любич (ще її називають Сліпець, Рать), протоки Десни, водами яких і омивається.
Острів не заселений, бо мало придатний для землеробства: ґрунти тут бідні – піщані, велика кількість водойм та значна заболоченість. В основному селяни навколишніх сіл заготовляли тут сіно, випасали худобу, рибалили та полювали. На острові знаходяться більше 20 озер, 7 долин, декілька урочищ та струмків. Природа Любичіва за свідченнями фахівців – унікальна: сотні видів рослин, понад 60 видів птахів та 15 видів тварин, деякі з них занесені до Червоної книги України, Міжнародного Червоного списку та перебувають під охороною Бернської та Боннської конвенцій. Фахівці – екологи вважають що на острові має бути створений національний парк або його територія має бути віднесена до заповідної зони, щоб зберегти його природу від незаконного будівництва.
Територія Подесіння була заселена з давніх-давен. І хоча сам о острів ще достеменно не обстежений археологами та істориками, проте повідомлялось про поодинокі знахідки з Любичіва, які відносяться до культури ямково-гребінцевої кераміки (4 - 3 тисячоліття до н. е). Скоріш за все цей острів у давнину слугував природнім сховищем від ворожих нападів та переслідувань, таку ж функцію він виконував і в роки ІІ Світової війни.
Інформація - Wikipedia